W A N T E D

---

Емма Свон

- jennifer morrisson -

О С Н О В Н І   П Р И К М Е Т И

Повне ім'я: Емма Свон, «‎Спасителька» Назва всесвіту: once upon a time

Сімейний стан: всі стадії від ворогів до закоханих Статус: канон

ХТО ТИ?   [indent] Знаєш, Свон, для тої, хто так просто викриває брехню в людях, ти занадто полюбляєш брехати самій собі. Хочеться геть зі Сторібрука? Спроби твоєї сім'ї наблизитись до тебе ближче, ніж дозволяє «‎броня» із червоної шкіряної куртки, дратують?‎‎‎‎‎‎ І синові, кажеш, безпечніше подалі від казкових небезпек? Маячня. І слова наляканої маленької дівчинки — тієї самої, яку на узбіччі дороги полишили зовсім ще немовлям. [indent]  Ти кажеш, що вибачила Нілові те, що він залишив тебе, вагітну, у в'язниці замість себе — але я бачу, як тобі бракує повітря щоразу, як твої батьки називають ім'я твого молодшого брата. Ти кажеш, що безпечніше де-інде, але не в Сторібруці — а я бачу, як тебе до нестями лякає перспектива зблизитись із сім'єю: так же менше шансів, що тебе знову відштовхнуть. А от від того, що по тебе кличуть, як тільки містечку щось загрожує, тебе цілком правдиво тіпає. [indent]  Власне, я сам не кращий за тебе: щось там говорю про залишитись заради батьків та сина, а сам хочу вхопити тебе за плечі і стряхнути, аби визнала, що я — гірше за реп'ях і не піду, поки сама не відішлеш. Бо ми до біса розуміємо один одного; знаємо, як це — спати взимку просто неба, не вміти ковтати власну гордість аби тільки знайти якісь гроші, і в принципі зі скрипом намагатись конектитись з людьми. [indent]  Для мене твоя робота поручителькою — це буквально щось з іншого світу, а у тебе це було одночасно і роботою, і майже хобі. Мені досі складно уявити Бея дорослим чоловіком — але тобі Ніл став першим коханням, який зник в обмін на годинники, лиш би тільки не зтикатись зі своїм минулим. Я бачу, наскільки ти чудова мати для Генрі, — а ти досі відчуваєш невимовну провину за те, що була змушена віддати його на усиновлення, як колись зробили з тобою. Я знаю, що твоя магія — це натуральне сяйво із чистого світла, а ти тільки-но почала до неї звикати. [indent]  Наше минуле — це в принципі щось дивне (нагадувати тобі про те, як ти полюбляєш мене приковувати до різних поверхностей — це я обо'язково), і твої батьки були впевнені, що ти повернешся до Ніла, але... але. Просто залишайся в Сторібруці, Свон. Залишайся.

ХТО Я? Власне я ці стосунки дещо бачу як (цитуя білоруського коміка) «‎скріпилися травмами і поїхали у паровозику під назвою життя», бо проблем з довірою у нас обох хоч вдавися, а люди за все життя знаходили купу способів зіпсувати нам якість існування. Дуже хотілось би відіграти і канонічні для серіалу події, і придумати декілька "філерних" епізодів з життя, і додати до списку альтернатив все, що пост-третій сезон (бо якраз третім сезоном у нас події на форумі і залишаються, а у мене грає вічне бажання, скажімо, адекватних Темних відіграти), і звісно написати нашу версію пейрінгу з четвертого сезону. Тут уже не варто вказувати очевидне заявка в пару, правда ж?))) За бажанням можна шукати в каноні логіку, придумувати свою і агресивно засуджувати Ніла за пройо... помилки минулого. Гравець я не примхливий, всеядний, пишу від 4-5к знаків і до світанку, від першої/другої/третьої особи і з лапслоком/птицею-трійкою — залежить від того, з ким граю; темп гри змінюється сам собою від маніакального давай пост прям зараз напишу ось тримай пост і до депресивного я зробив пост раз на місяць, що в принципі можна списувати на чергове весняне загострення. Але хедканони, чат 24/7 і графіка — це обіцяю разом із трошки почорнівшим сердцем і єдиною рукою. P.S. Реджина просила передати, що бажання вбивати за наявність дружини Робіна можна відміняти, бо дружину з минулого ми з тобою в теперішнє не привели. :'D

Контакти:	Мова гри:
гостьова/тг як попросиш с:	укр/рос/англ

- приклад гри -

[indent] Чарка, що її видала пані Лукас - із по-дівочому зухвалою посмішкою, бо до шкіряних штанів жінки цього світу, здається, дихали нерівно, - давно спорожніла, цікавої компанії о цій годині очікувати було не варто (частина містян якщо не стикнулась із результатами появи Джонса в Сторібруці, то була знайома з його репутацією в Зачарованому Лісі), а повертатись до знятої кімнати не хотілось з принципу. Те, як жителі містечка справлялись із нудьгою, йому поки що було не дуже зрозуміло, бо розмовляючим ящикам він не дуже довіряв, а ніякі способи із "раніше" більше йому не підходили. І це, по-своєму, вбивало його ще сильніше: яким би пришелепкуватим і небезпечним не було його життя, але адреналін у крові співав постійно, і нові горизонти викликали в ньому неабийкий захват, наче вкрадений з часів, коли він був ще юнаком у королівському флоті.

[indent] Сторібрук був новим - факт; більша частина того, що тут відбувалося, була також новою (відкривати в собі відголоски клаустрофобії триста років потому, та ще й через місцеві машини, було зовсім ніяково), втім... Коли не відбувалось абсолютно нічого, можна було занадто легко загубити себе в чарці, чисто від нудьги. І як взагалі це містечко трималось в стані байдужості всі тридцять років? І як люди тут могли жити із подвійними спогадами - тих, хто ніколи не перетинав кордону, і тих, хто був частиною могутнього колись королівства?..

[indent] Кіліан перевів лінивий погляд на поличку з алкоголем, подумки уявляючи, як швидко йому доведеться тікати не від шерифа, а від розлюченої хазяйки закладу: магія магією, а від перевертнів, навіть перевертнів-пенсіонерів, можна було очікувати купу неприємностей - а піратові ще не настільки було нудно. Можливо, не виміняй він тоді "Роджера"... Тоді, звісно, було б годі і думати, щоб дістатись Нью-Йорку вчасно, а головне - дістатись Свон вчасно, і це було справді одне з найважчих рішень у капітановому житті.

[indent] Щастя коханої жінки, чи все, що він коли-небудь мав та уявляв. Його світ. Його домівка. Але Джонс все-таки був тим самим закоханим блазнем, який весь останній рік провів у суцільному а якщо б..., і якому більше не дуже хотілось так існувати. Звісно, душа, як і раніше, вимагала якогось драйву, якихось пригод - але і Свон була такою жінкою, на яку пригоди полювали самі, головним було тільки бути поруч у потрібний момент.

[indent] Оно, в минуле вони вже так впали: тепер дивитись на похмурого принца, добре пам'ятаючого всі розмови із "принцем Чарльзом" (боги, як взагалі тоді вдалось переконати всю зустрічну знать у цій маячні?) і не знаючого, як все те пов'язати із піратом, якого біля своєї доньки бачити йому не хотілось, було майже смішно. Тому що Гак завжди був дуже, дуже впертою людиною, і до того ж - конче терплячою. З містечка-бо зникати він нікуди не збирався, і монаршому подружжю доведеться рано чи пізно до цієї думки звикнути; особливо, коли тепер у нього був реальний шанс на нове життя.

[indent] Але, власне, не тільки їм звикати доведеться: дзеленькнувший дзвіночок при вході, що його наслідував голос ЇЇ Величності - все ще Величності, і аж ніяк не просто мера, бо зверхність у погляді і по-королівському горделиво підібгані губи не можна було сховати за якоюсь табличкою на столі, - означали тільки одне: якщо адаптуватися самому Джонсові було досить просто, то адаптувати до його присутності інших людей буде уже складніше.

[indent] - Якби пані Лукас у чомусь запідозрила мене, - чоловік криво всміхнувся, далеко не одразу повертаючись до Реджини - зрештою, із аристократією у нього завжди були неабиякі проблеми, а спільне минуле зовсім не покращувало ситуацію, - то і мене б тут не було: від вовчої точності із арбалетом ухилятися досить важко.

[indent] Якійсь його частині - дрібній такій, - навіть стало цікаво, які саме чорти принесли Міллс до цього шинка, о цій годині. Теж знудьгувала, чи що? Це в минулому житті вона могла і справді робити все, що заманеться, без рамок і правил, бути головною вишенькою на торті. А зараз що на неї чекало? Цілий день паперової роботи, яка і в Зачарованому Лісі могла стати справжньою скалкою в дупі?

[indent] - П'ю, - просто одповів він, демонструючи уже порожню чарку. - Потім піду пити де-інде, бо цікавинок в цьому місті менше, ніж у найзадрипанішому селі Вотерхевену, - посмішка стала гаденькою, а чортенята в очах - очевиднішими, бо хай йому грець, якщо він дозволить жінці побачити тугу за кораблем. - "Роджер" зараз у... надійних руках, - брехня, звісно, бо Чорна Борода - та ще наволоч, але і справді не стане кривдити чи якось руйнувати з такими складнощами добутий скарб. - Тому за неї я не хвилююсь.

[indent] Кожне наступне питання змушує його ще сильніше повірити у те, що й справді Королеві було анічогісінько робити, хіба як спробувати докопатися до пірата. Не те, що він би чинив сильніший против - чужа зневага час від часу була цікавішою, ніж одне велике нічого.

[indent] - Емма, - посмішка стає трохи більше щирою, бо перехід на імена, без прізвищ і призвиськ, які хай були частиною них, виявились ближчими до серця, ніж йому здавалось, - зрештою викроїла собі час для сім'ї, - про що він її ледь не умовляв дуже, дуже довгий час, бо знав з досвіду - з найближчими людьми вартувало проводити якнайбільше часу, особливо, коли на тобі висить магніт до всього лайна обох світів, - Що, до речі, означає, що в місті вона залишиться, і малого із собою нікуди не забере. Гарно так, еге ж? - він нахабно підморгнув Реджині: Ґенрі без пам'яті був досить сильним ударом для неї, а через відсутність хлопця у Зачарованому Лісі, за словами Робіна, вона і зовсім хотіла себе назавжди приспати.

[indent] До речі, про Робіна.

[indent] - Твого лісника теж не видно. Знову щез в лісі, повернувшись до ватаги? Подалі від твоєї улюбленої цивілізації? - і тебе, замовчує він, втім, дозволяючи жінці почути кожне невисказане слово. Але ж, несподівано, їх зі стрільцем об'єднало не тільки сумісне полювання на ту гидоту, що її створювала Зеліна, але й повнісінька дивина світу без магії. - Він уже вибачив тобі те, що ти його жінку замордувала в своєму полоні? - тоді, тридцять років тому, у темниці Злої Королеви, Свон йому розповіла, як її товарку за нещастям кудись вивели чорні стражники - до того, як Спасительці вдалось абищось зробити. Кіліан схилив голову до плеча, нагадуючи зацікавленого кота: - Чи ти йому про це не розповіла?

W A N T E D

---

Джакерис Таргарієн

- Harry Collett або ваш варіант -

О С Н О В Н І   П Р И К М Е Т И

Повне ім'я: Джакейрис Веларіон, Джейс (для своїх), лорд Стронг (для дядечок із Королівського Причалу), принц Назва всесвіту: a song of ice and fire [house of the dragon]

Сімейний стан: спадкоємиць Залізного трону (після матері), наречений Статус: канон

ХТО ТИ? Народжений в останні дні року 114 ВЗ первістку принцеси Рейніри та сера Лейнора Веларіона ще не встигли пуповину перевозити, а Червоною фортецею поповзли чутки ніби то зовсім не Таргарієн, а байстрюк Гарвіна Стронга. Каштанове волосся, карі очі та кирпатий ніс… Ніби цього недостатньо для насмішок зі сторони прихильників королеви. Звісно, цього замало, мабуть, подумав сер Лейнор, а тому ще хотів дати спадкоємцю «простецьке» ім’я Джофрі. На щастя, лорд Корліс встиг вчасно закрито рот сину. В дитинстві був особливо дружнім с Дейроном Таргарієном. Хлопчиків ростила одна годувальниця, вони разом навчались та фехтували у дворі Червоної фортеці. Вони могли стати братами по духу, але вплив оточення був сильніший. Королівським указом кожен з малих Веларіонів ще в колисці отримав драконове яйце. Люди, які сумнівалися щодо батька Рейнірових синів, пліткували, що яйця ніколи не вилупляться, але поява трьох драконів довела, що це дурниці. Дракона Джейса назвали Вермакс. Не на руку «зеленим» та їх мріям про те, що в один прекрасний день король Візерис візьме та назве своїм спадкоємцем Ейгона грало і те, що король залишався глухим до чуток про більшу схожість внуків з лордом-командувачем Золотих плащів ніж з рідним батьком. Мало того, його світлість, коли вершив суд, брав собі на коліна на Залізний трон Джейса і частенько говорив, що одного дня це буде його престол. З чотирьох років з благословення того самого короля обручений з Бейлою Таргарієн. Мудрі люди кажуть, що гріхи батьків вражають і синів; те саме стосується і гріхів матерів. Ворожнеча між синами королеви Алісенти та принцеси Рейніри вийшла на новий рівень після бійки хлопчиків на Дрейфмарку. Кинуте в лице синам принцеси «Стронги» вартувало принцу Еймонду ока. Звісно, і тут король намагався відновити мир. Він вимагав від усіх хлопців вибачитися перед протилежною стороною, але слова – вітер. Після інциденту на Дрейфмарку Джейс не повернувся на Королівський причал. Разом з матір’ю та братами він відправився на Драконстон. З хлопчиська, що любив бешкетувати та часто піддавався впливу старших,Джейс виріс сміливим, відповідальним, політично підкованим юнаком, що вміє за себе постояти. Він вірний сім’ї та знає, що корона – це не привілей, а обов’язок .

ХТО Я? Пости пишу від 3 тисяч символів та як дальше піде. Більше орієнтуюсь на книжковий канон чим на серіальний. Спокійно відношусь до всяких виділень в тексті, графіки та «гри зі шрифтами», пости від першого лиця в ступор не кидають. Нехай це заявка в пару, але романтик з мене так собі. Якщо так хочеш, можу принести дохлу морську зірку, найдену на березі та подарувати її тобі, як символ кохання. Мені більше потрібна компанія для шукання пригод. Погодься, кидатись камінням в осине гніздо цікавіше разом.

Контакти:	Мова гри:
гостьова, а делі засилай воронів в тг	українська

- приклад гри -

[indent] - Ні-ні—ні!       
[indent] Крик крізь сон розриває глибоку тишу світанку. Жадібний ковток повітря та широко розплющені очі, серце збивається з ритму, намагаючись вирватись з грудей, а пальці до блідості зживають багряне покривало. «Я дома. Це все лише сон…», - слабке заспокоєння, бо тіні від свічки малюють химерні картини на стінах, а сон… він був таким справжнім. Погрози Еймонда – я спалю вас всіх у вогні, - сльози Рейни, жар від полум’яного подиху Вхагар… Бейла тремтить і каплі холодного поту стікають по скронях.
[indent] «Всього лише сон», - повторяє вона собі та пальці відпускають край покривала, а тіні на стінах більше не лякають. Тиша ранку та перші промені сонця, що пробиваються скрізь зачинені ставні заспокоюють, стишують серцебиття. Ще один глибокий вдих і, сконцентрувавши погляд на вогнику свічки, варто дорахувати до п’яти, як страх, що ще мить назад міцно тримав у своїх лещатах, зникає. В сні Еймонд був безжальний до неї та Рейни, полум’я Вхагар поглинуло Драконячий Камінь разом з усі його мешканцями, Бейла намагалась відшукати батька, але все марно. В сні вона залишилась одна, полум’я було так близько, а Еймонд… Її благання звеселяли його серце.
[indent] - Не дочекається, - шепіт порушую сону тишу опочивальні. Тихо, але впевнено Бейла Таргарієн дає собі обіцянку більше ніколи – ні у сні, ні наяву – не просити про помилування. Вона кров від крові дракона, її батько – принц Деймон Таргарієн, в їх жилах тиче кров Стародавньої Валірії і якщо Еймонд дійсно настільки дурний, що оберне гнів Вхагар проти сім’ї, то краще згинути в полум’ї битви чим лити сльози, надіятись на помилування. «Дракони не просять. Дракони беруть своє полум’ям і кров’ю».
[indent] У ранковій тиші чутний стук важких лицарських чобіт та лемент служниць. Бейла знає, скоро у двері її спальні постукає септа і якби не хотілось, але прийдеться відчинити, бути слухняною та ввічливою, явитись на сніданок вчасно і посміхатись, навіть якщо насправді хочеться плюнути між очі. «Він вкрав дракона моєї матері та всім на це байдуже». Ще вчора сльози лилися рікою, а гнів осліплював. Ніч вона провила оплакуючи матір та картаючи себе за слабкість. Сьогодні Бейла пообіцяла собі, що сліз не буде. Залишився тільки гнів.
[indent] Кам’яниста підлога приємно холодить стопи. Бейла знає, якщо висковзнути з кімнати зараз, то до сніданку її точно не знайдуть – замок Веларіонів їй все ще чужий, та вона вміє ховатись на конюшні чи на кухні серед мішків муки та зерна. Вона знає, своєю відсутністю за столом засмутить бабусю та дасть оточенню королеви причину пліткувати про своє дурне виховання – інше діло принцеса Гелейна слухняна як вівця, - але їй плювати. Чому вона повинна втішати та бути ввічливою з людьми про існування яких до цього лише знала зі слів батька та… матері? Знову глибокий вдих-видих та дорахувати до семи, втупивши погляд у підлогу, відчути біль в грудях і нагадати собі, що дракони не плачуть. Мама пішла – згоріла в полум’ї, - але вона точно не хотіла, щоби по ній лили вічно сльози. Лейна Веларіон любила життя, любила всміхатись та жартувати, літати на Вхагар та танцювати під дивні мелодії Пентосу. Бейла знає: найкраща шана пам’яті матері – це не дати болю поглинути себе. «Вона не хотіла б бачити мої сльози».
[indent] Бейла вислизую з кімнати, м’яко прикриваючи за собою двері. В костюмі для кінних прогулянок вона легко могла зійти за хлопчика-пажа, якби не сріблясте волосся. Східцями збігає вниз, де у внутрішньому дворі вже тренеруються лицарі. Серед Королівських гвардійців та лицарів Веларіонів, вона воліє віднайти батька, та все даремно. Поглядами принцеса зустрічається з сером Кристоном і всередині все холодніє. Вона пам’ятає слова королеви Алісенти. Гнів з яким вона вимагала сера Коля принести їй око Люцериса. «А якби він погодився?», - Бейла знає, батько не дозволив би лицарю навіть наблизитись до Люка, та все ж, страх огортає сердце. «Якби ми тільки залишись у своїх спальнях…». Бейла знає, дурно звинувачувати себе у всьому, що сталося – винен тільки Еймонд, - але якби вона та Рейна все-таки постаралися знайти батька, а не будити кузенів…
[indent] Сер Коль втрачає до неї інтерес. Швидко наносячи удари мечем, він повністю віддає себе бою. Бейлу танок сталі заворожує. Одного разу вона сказала мамі, що також хоче навчитись володіти мечем – як королева Вісенія, - мама засміялась та назвала її малою розбійницею. Бейла образилась та до кінця дня дулась на матір. Зараз би вона обняла матір та сказати, що вона її маленька розбійниця.
[indent] Сер Кристон вибиває меч з рук противника і принцеса втрачає інтерес. Вона вже давно не слідкує за боєм і оплески зівак, що зібралися на критому переході її спочатку приголомшують. Лицар допомагає своєму побратиму піднятися на ноги та коли розвертається до публіки, Бейли уже немає. Таргарієн втікає від чужих поглядів в місце, де точно зможе побути одна, куди спускаються найсміливіші – у лігво драконів. Після вчорашнього інциденту король наказав збільшити варту, але Джоффрі показав Бейлі інші шляхи до драконів – під замком, в павутині з переходів. Її там будуть шукати, але не зразу. Сніданок в компанії королеви та її дітей вона точно пропустить.
[indent] Темрява та сирість лігва драконів її не лякає. Бейла обережно ступає вперед, прислуховуючись до найменшого шурхоту. Її дракониця – Місячна Танцівниця – десь заховалась серед цих каменів та печер і Бейла знає, що знайде її.
[indent] - Де ти? – Шепоче, бо зовсім не хоче потривожити сон інших драконів. – Де заховалась? – Караксес та Мелеїс їй не нашкодять. Але на Дріфтмарку зараз є й інші дракони: дракониця принцеси Гелейни та красивий дракон принца Ейгона, Сіракс і… Вхагар. Чи може Вхагар їй нашкодити, якщо поруч немає Еймонда? «Я накажу своєму дракону спалити вас», - відлуння слів кузена все ще бринить в голові та більше нестрашно. Бейла впевнено робить ще один крок вперед.

Робота медика – давня мрія, з дитинства бажана мета. Чоу грала з ляльками не в дочки-матері, а в лікарню, Чоу тягла додому поранених тварин і доглядала їх сама, не спихаючи турботи на маму і бабусю, навіть магія в Чоу проявилася вперше саме цілюща — коли вона несвідомо залікувала зламане крило горобця. Дівчинці було п'ять років, але вона вже багато знала та розуміла — бабуся виховувала онуку чарівницею. Та й як вона могла бути не чарівницею? Батько Чоу, той, від кого вона отримала тільки прізвище і китайське коріння, народився в сім'ї маглів, але навчався в Хогвартсі, колись дуже давно, а мама Чоу була чистокровною чарівницею, не кажучи вже про бабусю, і обидві вони закінчили Махотокоро (як і дідусь, але дідусь мало говорив, і все його життя залишалося для Чоу загадкою).

Горобчик у її долонях був майже при смерті, або ж так здавалося, і Чоу всю з голови до кінчиків пальців пронизала жалість разом із бажанням допомогти, таким сильним, що раптом з її рук полилося сяйво, і горобець змахнув зламаними крилами — тепер уже цілими крилами. .Чоу дивилася, як він відлітає, і розуміла - ось вона, її магія.

Вступила міс Чанг не в Махотокоро, а в Хогвартс — так було зручніше для її сім'ї, проте вона дуже часто приїжджала додому, до свого маленького села Аогасіма у префектурі Токіо, де жили одні чарівники. Коли в магічній Британії почалися темні часи, коли з Азкабану втік Сіріус Блек - Чоу забрали додому, і весь рік вона навчалася у матері магії, яку знали лише учні Махотокоро. Це була не заборонена магія і не таємна, хоча японська школа чарівництва старанно зберігала свої секрети. Просто цією магією могли користуватися не всі, а лише уродженці Країни Вранішнього Сонця, Піднебесної та інших земель, що сусідять з ними. В основному магія Махотокоро була захисною, а не атакуючою, а ще Чоу дуже зацікавила одна практика — давня цілюща магія оммедо, і вона поставила собі за мету оволодіти нею.

І оволоділа.

Молодший цілитель Чанг, лимонний халат, схрещена паличка та кістка. Седрік загинув, Чоу відпустила його разом із запаленою лампадкою річкою на свято О-бон. Подивитися збоку — Чоу нічого не має, ні чоловіка, ні нареченого, ні перспектив їх мати, хоча екзотична зовнішність і веселий характер рейвенкловки приваблюють чоловіків, але відповідь її завжди однозначна: ні. І у Чоу без чоловіків-наречених є багато всього — вона має весь світ.

— Доброго вечора, — вітається Чоу з буфетницею, підійшовши трохи пізніше Агнес. - Каву, будь ласка, чорну, міцну, - її робота - нервова, висипатися Чанг ніколи, вона не доводить себе до виснаження, інакше тільки нашкодить пацієнтам, але останнім часом у Мунго все набагато складніше, і висипатися повноцінно не виходить. Чоу компенсує це кавою та бадьорячими зіллями.

Вона у госпіталі є досить цінним співробітником. Чоу — молодий цілитель, без того досвіду, який необхідний, щоб тебе поважали, але вона має те, чого немає в інших, що підвладне тільки їй, і навіть за бажання Чанг не зможе навчити цього інших. Оммедо здатне врятувати життя буквально будь-кому, з деякими умовами: повинен бути сприятливий день за особливим календарем, і проводити цей ритуал можна лише кілька разів на місяць, щоб уникнути магічного виснаження жерця-оммеді. Закликаючи стародавнього бога Кондзіна, Чоу зцілює рани та хвороби будь-якого ступеня тяжкості. Вона неймовірно пишається цим, і не обтяжується тим, що не в змозі врятувати всіх – усіх врятувати неможливо і це одна з головних істин, які має усвідомити медик.

— Привіт, Торренс, — усміхається Чоу колезі та однокурсниці, з цікавістю спостерігаючи за дракончиком. Вона за звичкою своєї батьківщини звертається до всіх на прізвище, навіть до друзів, кликати на ім'я Чанг означає високий ступінь близькості. Справа не стільки у надмірній ввічливості — ім'я має величезне значення, важливе, недаремно іноді в очікуванні дитини батьки йдуть до ворожки, щоб дізнатися, яке ім'я краще дати їй чи йому. У випадку Чоу мати не вагалася, назвавши її "метелик", і що ж - Чоу дійсно пурхає по життю, як метелик. Тільки крила у неї чорні. - Як твої? — обережно питає вона, маючи на увазі пацієнтів.

---

Вогняний Птах розшукує:
НЕКАНОН WARRIOR CATS

---

чорний або темно-сірий кіт. Можлива гетерохромія

Світ - це книга. І хто не подорожував по ньому - прочитав у ній тільки одну сторінку. © Св. Августин Незнайомець і гість на фермі, а можливо новий мешканець? Неканон. Про тебе ще нічого не відомо. Ти тільки появився на території ферми. Ми з тобою ще не пересікались, але запах один одного відчули. Я не знаю чи ти тимчасово сюди прийшов, чи затримаєшся на довше? Так само мені не відомо, одинак ти чи клановець. Знаю тільки, що ти дорослий, від 12 повнів. Твоя шерсть чорна або темно сіра. Різнокольорові очі, а може мені здалось, що вони різнокольорові. Мені цікаво звідки ти прийшов, куди ідеш. Чи може ти щось шукаєш? Чи може просто любиш подорожувати і знаєш багато історій? Не бійся зайти в гості і розказати щось. А може... ти прийшов сюди з поганими намірами? Надіюсь, ми скоро зустрінемось і я зможу з тобою поспілкуватись.

---

зв'язок	мова написання постів
гостьова, повідомлення на форумі	українська

[indent]  [indent]  [indent] вдих

Емі не хоче думати ні про що, зосередитися лише на штучному диханні, поцілунку життя, що у фільмах виглядав завжди так романтично, а насправді - це страшно, тіло пробиває тремтіння і єдине, що стримує від істерики, це ті самі вдихи; контролюючи чуже дихання, і власне заразом дозуєш.

видих

Емі не хоче, але думає - згадує кожен момент їхнього життя, як вони зустрілися, як вони проводили час разом, постійно, у школі, вдома, вона не могла повірити, що Рорі не заводить дівчину тому, що любить її. Емі згадує все, і їй страшно, що це може бути останніми спогадами: і не хотіла б допускати поганих думок, але вони самі собою в голову лізуть.

[indent]  [indent]  [indent]  [indent]  [indent] вдих

Емі так шкода, що вони марнували час — що вона не відразу все зрозуміла, що вона часто поводилася сухо, що вона не так часто освідчувалась у коханні, як хотіла, як Рорі того заслуговував, що все виглядало так, наче вона любить його менше, ніж він її, лише дозволяє себе любити. Емі так шкода, що вона могла здаватися безсердечною. Емі хоче бути іншою, не соромитися своїх почуттів, не боятися їх виявляти, озвучувати і наодинці, і не тільки.

[indent]  [indent]  [indent] видих

Якщо їй не вдасться, якщо Рорі даремно в неї вірив — що тоді? Якщо в неї не вийде... вони вже попросили сирену відключити Рорі від ШВЛ. І якщо в Емі не вийде...

[indent]  [indent]  [indent]  [indent]  [indent] вдих

[indent] будь ласка
[indent]  [indent] будь ласка

Емі зморгує сльози з вій, тримаючи долоні у Рорі на грудях — начебто б у брошурці бачила, що треба натискати на грудну клітку, але навряд чи в неї вийшло б правильно, і тому вона не натискає, а тільки тримає руку над його серцем.

Вона повинна вірити, вона зобов'язана вірити, вона, зрештою, повинна знати, що її дії правильні - вони ж правильні, Емі робить все, як треба, вона виконує інструкції, які пам'ятає. У неї не може не вийти. Рорі не став би довіряти їй власне життя, якби не був упевнений?

[indent]  [indent]  [indent] вдих
[indent]  [indent]  [indent]  [indent]  [indent] видих

в д а л о с я

- Рорі! — радісно вигукує Емі. - Рорі! Ти в порядку! О боже, з тобою все добре, ти живий! — вона обіймає його, знову заливаючись сльозами [давно так багато не плакала], і забуває все, чого боялася, навіть те, що вони на кораблі, що тут пірати та інопланетна голограма, що тут Доктор. — Я люблю тебе, я люблю тебе, я так тебе люблю, — повторює скоромовкою, ніби за весь час варто це сказати, коли мовчала, надолужити втрачене.

[indent]  [indent] вона зробила це
[indent]  [indent]  [indent] чорт забирай, вона змогла

Емі відповідає на поцілунок, вже справжній, а не видих, щоб зберегти життя, обіймає Рорі, міцно притискається, як тільки може дозволити кушетка. Тепер вони не розлучаться, вони ніколи не розлучаться, Амелія більше ніколи не погодиться втратити свого чоловіка - разом або ніяк.

додам щойно буде

[indent] Як же це йому подобалось! Хто б міг подумати? Здавалось би звичні, недалекі розмови з племінницею, в які ховались досить небезпечні думки, бо ж ніхто не повинен був обговорювати і тим паче критикувати короля. Але то була така дурниця, якою слабкодухі радники короля ховали власну безпорадність та переконували його величність в тім, що він все робить правильно, прислухаючись до їхніх порад. Але мабуть значно більше в усьому цьому Деймону подобалось, що навіть якби хтось і хотів зрозуміти хоча б слово з їх бесіди – не зумів би. Зелені на знанні варілійської не були спіймані.
[indent] Рейніра згадала Завойовника та його любу дружину, оминувши своєю увагою і іншу сестру — ту, яка також була поруч із ним. Її меч був при ньому. Темна Сестра, що випила безліч крові вестеросців, була гідним свідком того, що він — продовжував традиції свого родоначальника. І його сестри. Саме тому, мабуть, його і не любили, і навіть боялися — знали, що він не стане сумніватись, підписуючи смертельний вирок, буде жорстоким настільки, наскільки це необхідно. Поза очі його порівнювали з Мейгором, що упивався жорстокістю, і він розумів їх страх – коли ти віслюк, набитий лайном, то складно буває іти супроти своєї природи.
[indent] — Se ōtor kessa dōrī become se zaldrīzes. Nyke ȳdra daor jaelagon riñi hae bisa mērī kesrio syt hen ñuha uēpa granny jeldan nyke naejot emagon bisa sȳz hen ābrazȳrys.
[indent] Він намагався зрозуміти логіку, за якою йому підбирали дружину. І бачив лише одну причину: окрім більш тісних стосунків із Долиною, його намагались прибрати подалі від брата, аби той був оточений більш спокійними, знаючими та навченими людьми. Щоб правив всім Візеріс сам, і тінь молодшого брата не затьмарювала його майбутнє, а якби з ним щось трапилось — розбирались би з ним якось. Але ніхто ж бо не міг подумати, що Деймон не хотів відбирати у брата те, що по праву належало йому. Він хотів лише допомагати йому. Шкода, що йому прийшлось заплатити таку ціну, а Візеріс — не розумів, як сильно його брат хотів розірвати замкнене коло. Проте надто сильним опинився вплив релігії на думки короля.
[indent] — Rȳ jēdi nyke ūndegon nykēla va se tho': Ziry iksos sīr pity bona se Dāritys couldn't pryjagon religion hen bisa dārion.  Ziry mazverdagon bisa dārion nākostōbā.
[indent] О, за такі слова, його б нагородили анафемою! Зрештою, головний септон заплатив наперед недобрими словами, сказаними на адресу принца. Тому у цьому питанні вони були квити. Але Рейнірі слід було також пояснити:
[indent] — Твій батько вперто слухає не ті голоси. Септон надто сильний вплив на нього має, тому настрій — далеко не все, що принесе мені бажане, — він посміхнувся швидше стомлено і вимушено, аніж оптимістично. Йому самому важко вірилось в те, що замислене — вийде.
[indent] Але він не був би Деймоном Таргарієном, якби не спробував.
[indent] — Ȳdra daor underestimate bona kasta genes, se zȳhon sȳz.  Ȳdra daor mazverdagon se mistake aōha kepa vēttan hen believing bona someone hae otto kostagon sagon kelitan. Ziry jiōraton skoros ziry jeldan — ēza iā grandson hen dārōñe ānogar, se bisa iksis already tolī olvie syt zȳhon ambition, — він дивився в очі Рейніри, в який побачив зрілість, сум і навіть бажання. Але то було все ще не те, що повинна була знати чи відчувати Таргарієн, спадкоємиця престолу. Вона все ще була ображеним малям, яка не знала, якою буде гра тоді, коли свічі згаснуть і кожен актор відкриє своє лице.
[indent] І невже він міг залишити свою красуню на поталу цим хижакам?
[indent] Він і сам був не безгрішним, мабуть небезпечнішим за кожного з них — тих, що зливаються в одну фарбу на полотні під назвою життя. Бо ж історія їх імен не пам’ятатиме, зате слава Дому Дракона житиме сторіччями. Деймону кортіло про все розповісти Рейнірі зараз: запросити її собі на коліна, пригорнути до себе і прошепотіти їй на вушко те, що не відразу зможе вона збагнути. Бо була ще не готова. До цього моменту потрібно було підвести, взявши її за руку, на котру він все ж одягнув дуже скромний дар — каблучку з темно-червоним, майже чорним рубіном, в якому можна було розгледіти невеличку таємницю.
[indent] — Yn instead hen sepār, ziry iksos sȳrkta naejot urnēptre skoros ao jorrāelagon naejot gīmigon. Kostilus bisa kessa dohaeragon ao shifang qilōni ao should find syt aōla. Kesan umbagon syt ao tubī isse se zaldrīzes's lair.  Māzigon mērī. Īlon ȳdra daor jorrāelagon tolie people's laesi, Hightower ēza iā bunch hen zȳhon spies isse tolvie nook se cranny