застарілі заявки

Page: 1 2 »

Posts 1 to 30 of 51

Share12022-11-14 14:01:50

Posted by: Cole Turner
belthazar
Questionnaire: КОУЛ ТЕРНЕР
Charmed
Quote: поки ти ще оживаєш
я буду твоїм криком
1 285 UAH
Posts: 2087
Respect: +2455

Актульно лише для гри в альтернативі

W A N T E D
Кайден Аленко

- original | luciano costa -

О С Н О В Н І П Р И К М Е Т И
Повне ім'я:
Кайден Аленко, Лейтенант, згодом майор Альянсу систем, старший помічник SVV "Нормандія" SR-2;
Назва всесвіту:
Mass effect.
Сімейний стан:
Близький друг та побратим коммандера Шепарда;
Статус:
Потрібний в головний сюжет як основний співгравець, за потреби готовий розглянути його в якості пари.
ХТО ТИ?

Ми познайомилися ще до того, як нас перевели на Нормандію під командування капітана Андерсона, але не знали один про одного майже нічого. Ти здався мені тоді вмілим біотиком і просто порядною людиною, але ми обидва тримались осторонь через тяжкі випробування у минулому. Наша дружба почалася набагато пізніше, зі смерті бойового товариша на Іден Прайм, коли я прийшов до тями після видінь від протеанського Маяка, і ти перший після доктора Чаквас та капітана Андерсона спитав про мое самопочуття.
У медичній карті в графі психологічного опису з часів Акузи у мене стоїть особлива примітка про те, що я важко знаходжу спільну мову з іншими та надаю перевагу поодиноким завданням, і головною рекомендацією для мого підвищення по службі завжди був розвиток комунікаційних здібностей. Тож коли я очолив Нормадією, буденним ритуалом стали візити до кожного з членів команди для налагодження робочих стосунків. Я просив оцінки наших місій та розпитував про особисте, але найбільше запам'ятав саме твою історію, бо вона перегукувалася з моєю.
Коли мені довелося залишити Ешлі на Вермайрі, я бачив, що ти відчував свою особисту провину, адже я вибрав врятувати тебе, незважаючи на наші з Ешлі стосунки. І тоді, коли ми застрягли на Цитаделі, я був спустошений через нашу бездіяльність, але ти сів біля мене поговорити — не як із своїм капітаном, а як з живою людиною, щоб повернути мені віру в нашу справу.
Ми пройшли тоді так багато, що в якийсь момент я вперше відчув, що таке родина. У дитячому будинку на Землі я уявити собі не міг нічого подібного, але через стільки років у мене нарешті з'явився справжній брат. Я не знаю, що ти пережив, коли сталася аварія на Алкері, — я бачив лише жах в очах Джокера, що викрикнув моє ім'я перед тим, як остання рятувальна капсула зачинилася. У мене було стільки втрат, що не можна й перелічити, але я ніколи не втрачав рідних, — як ти.
Я шукав тебе, коли через два роки прийшов до тями. Шукав і відчував провину за те, що підвів свою команду та змусив пережити цю катастрофу, але не міг уявити, що наша наступна зустріч буде такою болючою. Ти, напевно, вважав мене зрадником, і навіть той лист зі спробою примирення не погасив мій та твій гнів, бо ми вперше опинилися по різні боки барикад. Чи міг ти мені пробачити те, що я почав працювати на "Цербер"? Чи міг я пробачити тобі те, що ти не зробив те саме, щоб врятувати Галактику?
Після того, як я повернувся на Землю, ти відвідав мене лише раз. Ми спробували вдати, наче все те, що сталося, не змогло нас змінити та налаштувати один проти одного. Але воно змогло. Ти підозрював мене у співпраці з Привидом, автоматною чергою звинувачуючи у всіх бідах, наче після проекту "Лазар" я перестав бути собою. А я злився на тебе через те, що ти не віриш мені, — мені! — та не мав наміру нічого тобі доводити. Я знаю, що якщо б ми не були так близькі, наша взаємна лють ніколи б не довела нас до цього, але ми поглянули через приціл, коли мало не застрелили один одного, і стіна між нами нарешті впала.
Наша дружба складна, контроверсійна, сповнена болю від зради та нерозуміння, вона не здатна існувати інакше, — як і ми. Ти можеш вбити мене, а можеш вмерти за мене, але не залишишся осторонь, тому що ні з ким до мене та ні з ким після мене не буде того, що є у нас.
ХТО Я?

Я бачу багато можливостей для взаємодії Шепа та Кайдена, бо вірю в те, що їх дружба може бути більш глибинна, ніж з іншими членами команди. Саме Кайден проходить із ним шлях до перемоги від самого початку, і тільки він спостерігає, як ця війна міняє того Шепа, якого він знав до Женців.
Грати нам точно буде що: по-перше, багато сцен "за кадром" — будемо заповнювати білі плями та напрацьовувати хедканони, по-друге, переосмислення того, що в кадрі лишилось — щось можемо додати чи трохи змінити для реалізму або драматичності, по-третє, життя після перемоги — мій Шепард вибрав "червону" кінцівку, тож залишився в живих, що дає цілий простір для обігравання наслідків та подальших подій. Я також дуже ідейний у плані альтернативи, тож можу запропонувати багато чого поза каноном.
У стилі написання постів я не перебірливий. Пишу від 4 до 8 тисяч символів, але намагаюся не дуже словоблудити. Маю звичку виділяти пряму мову напівжирним, але можу писати взагалі без тегів, якщо так співгравцю комфортніше. В плані лапслоку підлаштовуюсь теж.
Надаю перевагу використанню меседжерів для обговорення гри та просто спілкування — так швидше. Взагалі люблю поговорити та покидатися мемами, але ціную особистий простір, тож за бажанням можемо залишатися в межах приватних повідомлень на форумі.
Ще момент: я в заявці описав, що на Вермайрі залишив Ешлі, але, на відміну від канону, вона вижила, про що ми дізналися уже після знищення Володаря на Цитаделі.

Контакти:
Мова гри:
гостьова, а потім готовий перейти у приватні повідомлення та/або телеграм
укр/рос/англ
- приклад гри -
б
[indent] Шепард ненавидів політику. Ще з тих часів, коли він тільки-но став СПЕКТРом, доводилося вчитися дипломатії, яка крала дорогоцінні хвилини та чиїсь життя, задля того, аби дотриматися протоколу. У вік розмаїття рас та народів, коли хвиля ксенофобних воєн завершилася, він мав доводити, що люди — не крогани та батаріанці, які розуміють тільки силу та на все, що не подобається, відповідають агресією. Скільки разів хотілося врізати кожному з Радників Цитаделі, а особливо — послу Удіні, але Шепард зціплював зуби так, що щелепи гуділи, рахував до десяти, а потім намагався докладно і спокійно пояснити, в чому він не згоден. Чим частіше доводилося спілкуватися із Радою, тим більше потім боліла голова та зуби, — наче до цього він жував метал. Доктор Чаквас сказала, що потрібно вчитися розслаблятися, інакше подібне напруження колись почне руйнувати емаль зубів.
[indent] Тепер, коли почалася справжня війна, Шепард перестав себе стримувати. Його злило те, що він так і не навчився домовлятися, але Андерсон все одно наказав йому взяти на себе таку відповідальність. Тепер життя мільйонів землян залежить не від кількості вбитих їм із гвинтівки, але від спроможності дати кожному союзнику те, чого вони потребували. Тому що ніхто не хоче воювати безкоштовно. Дивно, та початок Жнив навіть кроганів зробили хитрішими — для них це був ідеальний момент вирішити питання генофагу.
[indent] Це було важко, але Шепард домігся всього, що було потрібно задля отримання допомоги від кроганів та туріанців. Та ця винагорода не полегшила йому життя, — якби не "Цербер" та нескінченні запити про допомогу від тих, хто Привиду перейшов дорогу, вони б діяли швидше. Але через нього Шепард мав постійно зриватися із завдань і літати на Цитадель: наче не було проблем, які вимагали більш негайного вирішення. В останній раз довелося вистрелити Удіні прямо в пику, щоб врятувати Раду. Чесно кажучи, це принесло солодке задоволення, навіть незважаючи на те, що довелося потім проводити із Кайденом довгу і відверту бесіду про вірність, лояльність та честь.
[indent] Здавалося, що все, що потребувало його уваги, так чи інакше було ініційовано Привидом або кимось з його людей. Після того, як з Удіною було покінчено, йому написала Арія. Шепард чув, що на Омезі щось відбувалося, але до початку війни він був на півроку відрізаний від решти Галактики, а з відльотом на Цитадель — зайнятий пошуком союзників. Бачити Арію за межами астероїду, яким вона правила, було більше, ніж незвично. Наче хтось переплутав декорації навколо неї, і тепер вона опинилася в полоні нетипового для неї соціуму. У неї залишилися зв'язки та вплив, але ті, хто приходив потанцювати у клуб, який став для Арії новою приймальною, рухався не в тому ритмі. "Потойбічне життя" на Омезі було справді живим, і Арія була його серцем, підкорюючи кожний куточок, але тут, на Цитаделі, вона просто одна з багатьох.
[indent] Вони домовились про те, що Шепард їй допоможе. Враховуючи те, що найманці, які тепер теж тимчасово опинилися тут, могли стати частиною загальної армії, а очищення Омеги від "Церберу" давало ще один невеликий, але штаб супротиву, для Землі це було навіть більш вигідно, ніж для Омеги. Шепард не міг назвати себе альтруїстом, але майже ніколи не відмовляв, — колись з усіх можна отримати вигоду, нагадавши, що усякий, кому він приходив на допомогу, тепер йому винний. Це була хороша стратегія, і ще краще, коли тобі винний хтось на кшталт Арії Т'Лоак.
[indent] А потім прийшло ще одне повідомлення — спонтанне, коротке, явно написане похапцем. Шепард саме йшов до тренувальних кімнат СПЕКТРів, бо капітан Бейлі написав, що з'явилося декілька нових програм, але, судячи з того, що писала Арія, його чекає тренування наживо.
[indent] Аерокаром він дібрався до потрібного району, але зупинився на відстані від квартири, — поодинокі постріли знаменували про тривалу, але вкрай ліниву перестрілку між охороною Арії та тими, хто на неї напав. Шепард зайняв укриття за однією з колон та надягнув оптичний візор: противник в основній масі явно не чекав, що хтось може напасти на них ззаду, тож можна пошукати місце десь вище та зняти особливо небезпечних снайперкою. Але перед цим краще створити спільний радіоканал, щоб залишатися з Арією на зв'язку.
[indent] Шепард увімкнув електричний щит на випадок, якщо його помітять, та короткими перебіжками дібрався до драбини на верхній рівень кварталу. Відсутність броні разюче впливала на швидкість та спритність, а завдяки тактичному маскуванню вдалося залишатися невидимим до моменту, коли він нарешті дібрався відносно безпечного місця з гарним обзором.
[indent] Інструментрон майже закінчив додаткове шифрування каналу, коли Шепард дістав снайперську гвинтівку та поглянув на "поле битви" через оптичний приціл. З цього ракурсу більшість штурмовиків була як на долоні — він навів приціл на голову одного з них та приготувався натискати на спусковий гачок.
[indent] — Аріє, прийом. ти мене чуєш? — тихо, але чітко проговорив Шепард в мікрофон на візорі.
[indent] Інструментрон відповів шипінням, знаменуючи про те, що канал працює, хоч із затримкою. Шепард вистрелив — один з нападників впав, але ніхто з інших не помітив через те, що його з трьох боків оточувало металеве укриття. Якщо розстрілювати їх з кінця, то вони нескоро зрозуміють, що тут відбувається, і вони з Арією зможуть розробити план дій.

Share22022-11-15 20:29:15

Posted by: Regina Mills
Guest

Реджина Міллс розшукує:
РОБІН ГУД, ЯКОСЬ У КАЗЦІ

Sean Maguire

#акфанхатаживи #багатодрами #татуюваннязлевом

Робін Гуд

Мені подобалася та історія, що була побудована на самому початку, як розвивалися відносини Робіна і Реджини. Я хочу бачити Робіна не просто додатком до Реджини, а повноцінним персонажем. Десь нахабним і грубим, десь розуміючим і мовчазним. Зробіть його істинним Робін Гудом, тим, на якого ми всі заслуговуємо. На жаль, персонаж не був розкритий повністю в серіалі, але це не заважає нам створити йому гідну історію.
Ну, власне, так, чекаю Робіна в пару! Я люблю цих малюків, тому гра буде завжди. Чекаю, дуже чекаю

зв'язок	мова написання постів
почнемо з особистих, а так і в тг перейти можемо	укр і рос

Share32022-11-16 14:56:47

Posted by: Rhaenyra Targaryen[x]
Guest

Рейніра Таргарієн розшукує:
ДЕЙМОНА ТАРГАРІЄНА

Matthew Smith

«Король і рада давно ставили під сумнів мою позицію як наступного в черзі на трон. Але мрійте і моліться, як би вони не могли, здається, мене не так легко замінити»

Деймон Таргарієн, «Лорд Блошиного Кінця», «Принц-Пройдисвіт»

» Принц династії Таргарієнів, молодший брат короля Візеріса I Таргарієна, дядько та чоловік принцеси Рейніри Таргарієн.Неперевершений воїн, вершник дракона Караксес.
» Любий дядечко чекаю тебе для захоплюючої гри. В майбутньому у нас з тобой весілля, двоє дітей та війна, яку, можливо, ми виграємо :glasses:

зв'язок	мова написання постів
приватні повідомлення для початку	українська і російська

Share42022-11-16 20:00:50

Posted by: Sylvie Laufeydottir
Guest

Знайшовся!

Сільві Лафейдоттір розшукує:
ЛОКІ

Tom Hiddleston

'cause when I open my body I breathe in a lie©

Локі Лафейсон/Одінсон, Бог Хитрощів, канон

Marvel

темпоральна варіація; ворог, що став другом і коханцем

про тебе:
Коротка довідка:
- Син Лафея. Принц Асґарду. Напівйотун, вирощений чаклункою. Брат Тора.
- Бог Обману та Красномовства. Найввічливіший Трикстер усіх часів. Майстер ефектних перевтілень.
- Скалка в дупі цілого всесвіту. Жартівник, бешкетник і гедоніст до мозку кісток.
- Самотній настільки, наскільки може бути самотнім тисячорічне божество, чия прийомна родина втрачена назавжди.
- Доріс до того рівня саморозвитку, коли здатен відмовитися від своєї Величної Мети заради когось іншого.

А тепер давайте душевніше.

бог має щоразу два варіанти,
тож обирай щоразу між обома©

Я шукаю гравця, який так само любить Локі з серіалу 2021 року, як його люблю я. Мені хочеться бачити кмітливого, допитливого і проникливого Трикстера, який розуміє ціну хорошого жарту і ще краще розуміє ціну жарту поганого. Локі, ще не вигорілого до остаточної зневіри, готового до дружби і до самопожертви.

Чесно скажу, що розраховую на канонічну історію enemies to lovers, із усіма їхніми смішними, незграбними моментами про двох богів, які так довго живуть, а висловлювати свої справжні почуття ще не навчилися. Втім, це точно не про "а потім вони жили довго і щасливо". Це про довгий і болючий пошук порозуміння одне з одним і з самими собою. Бо Сільві та Локі — персонажі, в яких усе вкрай погано з довірою, від цього нікуди не подінешся і про це гріх не зіграти. Бо Сільві та Локі — це одна особистість на різних гранях, а щоб полюбити себе, часто доводиться докласти значно більше зусиль, ніж щоб полюбити когось іншого.

Щодо історії. Хоча я дуже люблю серіал, мені не хочеться повторювати історію точно за сценарієм, тож маю мінімум дві ідеї (але також відкрита до релевантних пропозицій):
1. До TVA потрапляє інша версія Локі, не з 2012 року, а старша. Стається це наступним чином: Локі та Сільві випадково зустрічаються в розпал Раґнароку в Асґарді, разом рятуються звідти і Сільві провокує нексус-подію, крадучи в Локі Тесеракт. Схоплений та доправлений до TVA в якості "порушника", Локі розбирається з цим прикрим непорозумінням і вже від співробітників TVA дізнається, що Сільві — його власна варіація. Його таймлайн стирають, утім самого Локі визнають невинуватим і він долучається до роботи в TVA як аналітик-помічник Мебіуса. Коли і за яких обставин вони з Сільві перетнуться наступного разу — вирішимо разом. Я б з радістю влаштувала їм екскурсію всіма можливими і неможливими апокаліпсисами. Можна і Мебіуса з собою прихопити, він чудовий і я цілком приймаю концепцію їхньої дружби та/або поліаморії на трьох.
2. Якщо не хочеться переповідати серіал з власної точки зору, тоді вважаємо події першого сезону чистим каноном аж до моменту потрапляння у замок Канґа, а вже там усе розвиваємо, як заманеться. Священний Таймлайн обов'язково буде зруйновано, проте тільки нам обирати, яким чином і що саме далі коїтиметься з персонажами. (У випадку, якщо вам більше сподобається ця ідея, я все ж запропоную зіграти один епізод перед подіями в замку, оскільки на цей момент персонажі вже мають доволі сильно одне одного відчувати, так само як і гравці).

! Будь ласка, пропонуючи себе на роль Локі, надішліть мене в приватні приклад свого поста. Можна за іншого персонажа. Можна навіть російською, якщо ви раніше грали нею, а тепер хочете перейти на українську. Мені дуже важливо співпасти з людиною за відчуттям тексту.
!! Я теж не читала всіх-всіх коміксів про Бога Хитрощів і загалом лише рік усерйоз цікавлюся Marvel, тож будемо розбиратися в нюансах канону разом (якщо захочемо).
про мене:
Моя персонажка: Сільві Лафейдоттір, донька Лафея, прийомна донька Одіна та Фріґґи, принцеса Асґарду, Богиня Обману та Історій, небезпечна варіація Локі, порушниця Священного Таймлайну, мандрівниця в часі та просторі (простішими словами – безхатня безробітна). Моя Сільві – напівканон, зліплена з уривків інформації з серіалу та коміксів, моїх фантазії та ніжної любові до героїні.
Трохи про мене: граю на форумках більше 10 років, з улюбленими співгравцями схильна до спідпосту, звикла до постів на 3-5К символів (не без відхилень у вступних постах та діалогах), назбирую довкола гри багато візуальної естетики та складаю персонажні плейлісти, ціную вміння гравця відокремлювати живих людей від їхніх персонажів і люблю триндіти поза грою. Якщо ви довго або зовсім не грали українською, я толерантна до грамотності на четвірочку, історія та стиль для мене значно важливіші.
зв'язок
мова написання постів
гостьова/приватні повідомлення (потім – Telegram)
українська (можна почати з російської і плавно перейти на українську, якщо в усьому іншому зійдемося)
Приклад гри
Вулиці. Скільки вона їх бачила? Затишних пішохідних та зі жвавим рухом на шістнадцять смуг. Вимощених тисячорічною бруківкою або обладнаних рухомими платформами на декількох ярусах. Таких, де люди сміялися, тримаючись за руки цілими родинами чи гамірними компаніями, і таких, де натовп зливався в суцільну сіру пляму пригніченості. Вулиць, якими вже давно ніхто не ходить, і вулиць, всіяних свіжими трупами.

Сільві спостерігає за потоком машин, підпираючи плечем дорожній знак «Не паркуватися». Зараз година-пік і осіннє сонце повільно сідає в густі хмари за будинками ліворуч від дальнього перехрестя. В повітрі пахне бензином, озоном і бідою. От-от почнеться злива. Ніхто в місті ще не знає, що ця злива стане для нього останньою. Сільві машинально плескає долонею по кишені брюк, де лежить темпад, і рахує зустрічні жовті автівки. Перш ніж місто помре, вона ще має зустрітися із людиною, яка пошкодувала про свій вчинок лише в одному всесвіті… і той всесвіт, звісно ж, підтерли TVA. Тут цій людині лишаються лічені хвилини до того, щоб запустити маленький годинник Судного Дня. Ще трохи. Ще один жовтий автобус і чотири чорно-жовтих таксі.

Над прямокутними маківками будинків, де лише секунду тому крізь хмару спалахнув останній промінь сонця, сіро-рожеву вату розтинає спалах зеленої блискавки.

Зеленої. Не білої, не блакитної і не фіолетової. Людина, з якою має зустрітися Сільві, зробила свій вибір. Той самий, що і зазвичай.

— Раз… два… три… — рахує Сільві, після кожного слова стукаючи по металевій трубі кісточкою вказівного пальця в чорні мітенці. На рахунок «тринадцять» звучить грім. Гроза за чотири з половиною кілометри. Вуст Богині Обману торкається гірка усмішка. Все точно, по секундах. До апокаліпсису лишається дві години. З наступного жовтого таксі, яке зупиняється за світлофором, виходить жінка зі стягнутим в тугу дульку сивим волоссям. Лабораторний халат, накинутий наопашки на сірий брючний костюм, чорні туфлі на високих підборах, срібна валізка з ноутбуком. Їдучи в таксі, жінка запустила на цьому ноутбуці програму самознищення лабораторії в чотирьох з половиною кілометрах звідси. Доля міста Сільві не турбує — їй потрібен лише блок живлення від ноутбука. Розім’явши шию, вона починає рухатися жінці напереріз. Як для тієї, що прирекла на неминуче затоплення отруєною водою чималеньку столицю штату, вона рухається до дверей кав’ярні дуже невимушено. Знає, що має певний запас часу, і лицемірно хоче витратити його на чашку улюбленого лате.

— Віддайте це мені, Ірмо, — Сільві заступає жінці дорогу просто на порозі кав’ярні, майстерно перехоплюючи зап’ясток руки, що міцно стискає срібну валізку. В очах і на кінчиках пальців асґардійки зблискує зелене сяйво. В думках пролітає ціле життя іншої людини. Матері, яка втратила доньку, а з нею — будь-яку людяність. Принаймні в цьому світі. Сільві знає її історію напам’ять, тому на прощання дарує жінці, яка втратила все, одне світле марення. Впродовж наступних двох годин Ірма питиме улюблений лате, не пам’ятаючи власного вчинку, подумки розмовляючи з Сільві Лаштон, своєю єдиною дочкою, яка в 2033 році трагічно загинула під час запуску експерименту «Гроза» на околиці Оклахома-Сіті, штат Оклахома, США.

Провівши Ірму поглядом, Сільві відчуває на обличчі перші краплі дощу. Зелені блискавки спалахують все частіше, грім наближається. Хтось із перехожих нарешті звертає увагу на дивний колір природнього явища і витягає смартфон, щоб зафільмувати побачене. Сільві розвертається спиною до епіцентру катастрофи і завченим рухом накидає на голову капюшон чорного із зеленим підбоєм плаща. Вона переконливо бреше собі, що їй не шкода Ірму, залишену в кав’ярні наодинці з привидами минулого. Дощ, який спочатку лише накрапав, раптом падає стіною, і люди – хто з веселими, хто з обуреними криками – починають бігти в напрямку зупинок та ґанків, сподіваючись врятуватися від крижаної води, що ледь помітно шипить на поверхнях зеленим димом.

Сільві крокує супроти потоку людей і злива крокує за нею, віщуючи смерть.

Не особливо переймаючись, що її хтось помітить, вона відкриває часові двері практично посеред тротуару і робить крок у майбутнє. Сільві не озирається, хоча знає: Ірма та надпотужна батарейка лабораторного суперноутбука з інших всесвітів іще не раз допоможуть їй із підзарядкою темпадів.

Last edited by Sylvie Laufeydottir (2023-01-04 16:37:33)

Share52022-11-17 14:20:39

Posted by: Aemond Targaryen [X]
Guest

Еймонд Таргарієн розшукує:
ГЕЛЕЙНУ ТАРГАРІЄН

PHIA SABAN

Твоє волосся — хвильне море,
П'янке, невпинне,
I заплелися в хвилі зорі,
I білі, й сині.

Гелейна Таргарієн

- З дитинства надає перевагу компанії павуків та іншої швалі, аніж браттям - не можу тебе за це звинувачувати, Ейгон - імбецил, а я чому такий насуплений був? Бо в мене дракона не було. Зараз є, подивишся?
- Ванга на мінімалках: то про око моє навіщує, то про дракона під септою, вже боязно тебе про щось питати, чесно;
- Між піками точеними та Ейгоном все ще обирає тарганів, - і трошки мене, бо подивися на моє сапфірове око, воно чарівне;
- Як розумієш - інцест то дєло сімейне, а в Таргарієнів так і зовсім православне;
- Як розумієш /2/ - в заявки я не можу від слова зовсім, але то я тут такий смішний ~~(ні)~~ клоун. У грі я полюбляю скло на сніданок, обід та вечерю, тож обіцяю - буде боляче, але тобі сподобається. Трішки про себе - здебільшого натискаю шифт, коли пишу пости, але можем домовитися, якщо полюбляєш лапс. Не гонюся за розміром постів і чекаю того ж; можу відписувати швидно, можу через декілька неділь - сама розумієш, з головою, силами та всім іншим зараз бувають проблеми, тож сподіваюсь на розуміння і обіцяю теж саме. Дуже чекаю на тебе пошепотіти за Гелейну та хедканони, залітай.

зв'язок	мова написання постів
спочатку приватні, згодом можемо перейти до телеграму	укр/рос/англ

Last edited by Aemond Targaryen (2022-11-17 14:23:28)

Share62022-11-17 18:46:43

Posted by: Regina Mills
Guest

Реджина Міллс розшукує:
КАСТ «ЯКОСЬ У КАЗЦІ»

All Magic Comes With A Price

Once upon a time / Якось у казці

Точка відліку: кінець третього сезону;
Важливі зміни в сюжеті: з минулого не повернули дружину Робін Гуда; перебуваючи в іншому часі Зеліна розшукала Кору, Королеву Сердець, та разом з матірью потрапила в час де Кора вважається мертвою; в Сторібруку новий зловіщий дует: матері та дочки.

[indent] [indent] Чекаю весь каст для цікавої та захоплюючої гри

зв'язок	мова написання постів
почнемо з гостьової, а далі можемо і в тг	українська в пріорітеті, але не проти російською

Share72022-11-18 14:26:09

Posted by: Kyiv [x]
Guest

Київ розшукує:
ІНШІ МІСТА, СЕЛА І СЕЛИЩА

укр селеби або арти

Та не вмре України ні слава ні воля,
Завжди посміхатися нам буде доля,
Тому буде жито і синєє небо,
А що буде далі залежить від тебе

неканонічний авторський каст - міста

Коротко, що ми таке:
Ми - прості люди. У нас є імена, є професії. Є батьки, освіта, якісь справи. Ми любимо каву, чи чай, чи бутерброди з маслом і варенням. У нас у кожного є свій рецепт борщу. А ще - у кожного із нас є "душа міста", яка робить нас тими, ким ми є.
Коротко, що грати:
Направді, що душі буде завгодно. Попередньо ми думали про те, що це сучасність, реалка. Але можна думати і грати і різний історичний період, і хедити про те, як історію велику можна зробити просто досвідом конкретної людини, включати сюди містику при бажанні, додавати або більше від самого міста (наприклад, робити персонажам "пам'ять" про всі події), або просто грати типового мешканця.
Коротко про інше:
Нам не треба моментальної швидкості (ми всі розуміємо, що іноді пости зовсім не на часі), не треба ідеальної грамотності (всі випишемося, це таке). Треба бажання грати, розвивати українські рольовочки, бути відкритими до всякого. Оце от расизм, гомофобія, сексизм - не по наші душі. Якщо у вас проблеми з чимсь таким - давайте не будемо одне одному робити нєрви. А і ще - здорове почуття гумору, бо без цього в нашому житті тепер уже ніяк.
Дисклеймер:
Тріґґер варнінг, кому треба: чиєсь бачення міста може не співпадати з вашим і це нормально. Стереотипи про міста є виключно стереотипами і не мають на меті когось образити.

зв'язок	мова написання постів
гостьова/приватні повідомлення	укр/суржик/рос - якщо це для колориту

Last edited by Kyiv (2022-11-18 14:27:05)

+14

Share82022-11-18 15:24:51

Posted by: Levi Ackerman [x]
Guest

Леві Акерман розшукує:
КАСТ АТАКИ ТИТАНІВ

арти, не фанкасти

Tatakae, Tatakae, TATAKAE!

весь каст

Я не хочу, поки що, тут ставити якісь умови і писати якісь відправні точки, чітко вказувати, що грати і як. Я вважаю, що необхідно, щоб у всіх була можливіс ть зіграти те, і так, як вони хочуть. Але, якщо вам, в цьому мінливому світі, хочеться якоїсь визначеності і опори, можу розказати, що граємо ми з Зіком, адже тут поки що тільки ми. Коли додадуться ще гравці і щось зміниться - доповню заявку ще.

Тож, ми взяли відліковою точкою інцидент в Ліберіо, тільки пішли дещо іншим шляхом, тому що Ервін у нас не помирає, а сидить в полоні в Марлії, куди його прихопив з собою Райнер при втечі. Зік про це знає. І коли він потрапляє в полон до Леві, то зізнається про це, щоб заслужити довіру. Нащо довіру? Бо в нього своє бачення на цю війну. Він не хоче геноциду, він хоче змінити владу Марлії і якось вибудувати нормальні відносини зі світом. Ерен же, навпаки, шле лісом всі застороги і планує знищити Марлію повністю. Але спочатку він хоче, щоб в елдійців був свій план на розбудову держави, а для цього треба якийсь час. [Тут може бути багато тексту, який саме в нього план і багато політичних ігрищ, але це не місце для всіх цих описів, томі, якщо зацікавить, потім поспілкуємось в фантемці окремо]. Наразі у нас Леві переховується з Зіком в Марлії, вони намагаються знайти Ервіна, який після Ліберіо втік з полону і тепер мутить революцію в елдійському гето, а на Парадізі Хісторія мутить політику, а Ерен - релігійну секту.

Втім, все вищесказане - лише наш особистий сюжет, який не є обов'язковим для гри. Ми з радістю приймемо абсолютно кожного і знайдемо, що з вами пограти. Ми любимо альти, любимо щось нове і цікаве. Хочете грати своє у куточку - будь ласка. Хочете мутити щось глобальне - будемо тільки за. Титани в будь якому разі в наших серденьках і ми хочемо бачити їх тут більше.

зв'язок	мова написання постів
гостьова/приватні повідомлення/	укр бажаніша, рос якщо ви марлієць

Share92022-11-18 16:10:44

Posted by: Cornelia Hale [x]
Guest

Не актуально

корнелія хейл розшукує:
ПРИНЦЯ ТЕМРЯВИ, ЩО ВТІК

давай зовнішність оберемо разом [!]

зажмурся і збреши, що любиш назавжди

фобос есканор

w.i.t.c.h.

раніше був правителем мерідіана та в'язнем, наразі повертає свою могутність та тримає корні в полоні.

про нас:
корні всього лише дев'ятнадцять, а її життя вже майже зруйноване — вона завжди відрізнялась впертістю, в основному спрямованою не в те русло. якщо руйнувати, то до кінця. впертість перетворюється на справжнє приниження і, на жаль, закінчити це не вистачає сил. їй лише дев'ятнадцять, а за плечима стільки гидоти та брудної вогкості, що голову юної стражниці не раз відвідували думки про те, щоб порізати вени десь за кутком. де він не торкатиметься її глузливим поглядом і гарячими пальцями по холодному тілу.

фобос ніколи не відрізнявся співчуттям, але на неї він дивиться з непідробною жалістю, приправляючи суміш поглядів власною перевагою, тому стражниці стає подвійно бридко. невже вона й справді така? самотня жалюгідна дівка?

— я ненавиджу тебе, — шипить корнелія. дівча б'є з відчайдушним істеричним вигуком, палаючи запаленою сірником. кинь на землю, і станеться пожежа. різко, точно в ціль, не промахується. костяшки пальців, що тремтять дрібним тремтінням, нестерпно садить від зіткнення з його переніссям. вона щиро сподівається, що йому в тисячу разів болючіше.

фобос хрипить, сміється, бризкає кров'ю, що заливає порожнину рота. роз'їдає чарівницю на молекули вирами льодових очей. її агресивність зростає в геометричній прогресії, заганяючи в долоні пластини гострих нігтів.

— полегшення не прийде. ти сама пійшла на цей крок, щоб захистити подруг, — він схиляється ближче до неї, переходячи на ледве чутний шепіт. — чи не так? тому ти задихатимешся тут, розкладатися від своїх згубних почуттів. гнитиму не я, моя дівчинко.

вона безперечно знала, чим їй все це обернеться. і вийшло все так, як і передбачалося: подруги зневажають, батьки не бажають знати свою дочку. фобосу подобається знущатися з неї, адже він же, мати його, тиран і узурпатор. а ще йому подобається її молоде тіло, таке несхоже на своїх ровесниць та краса, яка не зрівняється з жодною меридіанською дівчиною.
про мене:
пишу виходячи з натхнення ~~і коли є світло~~ [в основному, третя особа, птах-трійка та лапслок]. історія стражниць трохи перемістилася і склалася не так райдужно, як хотілося б. незабаром я зберуся з думками та розпишу всьо у фандомній темі, а поки що дуже на тебе чекаю і готова обговорити все-все разом.
зв'язок
мова написання постів
гостьова / приватні повідомлення
укр / рос / англ
приклад гри
як тільки, так відразу

Share102022-11-18 17:01:17

Posted by: Cornelia Hale [x]
Guest

корнелія хейл розшукує:
МОЇХ РІДНИХ ЧАРІВНИЦЬ

той, хто вміє чекати, може багато чого досягти

w.i.t.c.h.

стражниці виросли, навчаються, обзаводяться роботою та іншими ознаками зрілої людини. їм не до спасіння світів: і часу замало, і не зникнеш уже в середині дня. останніми роками нічого надприродного немає, від стражниць потрібно лише доучувати молодих [і не дуже] чарівників, і коли з метамуром трапляється нещастя, вони виявляються неготові. кажуть, історія не знає умовного способу. але, все ж таки, ми часто ставимо собі це питання: «що, якщо?». що, якби фобос втік та атакував землю? які були б наслідки? вони стали би заручницями свого магічного образу на очах мільйонів людей?

зв'язок	мова написання постів
гостьова / приватні повідомлення	укр /рос / англ

Share112022-11-19 04:38:48

Posted by: Cole Turner
belthazar
Questionnaire: КОУЛ ТЕРНЕР
Charmed
Quote: поки ти ще оживаєш
я буду твоїм криком
1 285 UAH
Posts: 2087
Respect: +2455

Актульно лише для гри в альтернативі

W A N T E D
Ешлі Вільямс

- Alison Carroll або Dina Meyer -

О С Н О В Н І П Р И К М Е Т И
Повне ім'я:
Ешлі Вільямс, Сержант, згодом лейтенант;
Назва всесвіту:
Mass Effect.
Сімейний стан:
Підлегла до подій на Веймайрі, після того - подруга, можливий романтичний інтерес;
Статус:
служила на SVV "Нормандія" до того, як зникла без вісті на Вермайрі; після реабілітації стала частиною розвідки третього флоту, але після нападу на Землю була переведена під командування адмірала Андерсона.
ХТО ТИ?

Іден Прайм став для тебе персональним пеклом — ми прийшли занадто пізно, коли весь твій загін був знищений, а ти опинилася в оточенні гетів без надії на життя. Я втратив товариша в той день, але це померкло поряд із твоєю втратою, — ти пішла за мною, але не тому, що хотіла вижити, але тому, що хотіла бути похованою у пилу нерідної планети. А коли тобі не вдалося — я відштовхнув тебе від Маяка і побачив повідомлення протеан перед тим, як втратити свідомість на два дні, — ти уникала навіть мого погляду, бо відчувала вину. Але мені здалося, що тоді ти вирішила продовжувати жити.
За рекомендацією капітана Андерсона я намагався частіше спілкуватися зі своєю командою, тож мені доводилося часто спускатися до того, місця, де ти любила проводити час. Чому саме в напівтемряві вантажного рівня біля шаф з екіпіруванням? Наче та темрява могла приховати рум'янець на твоєму обличчі, коли ти намагалася мені не посміхатися і ховала погляд.
Поряд з найпередовішими технологіями, які ми мали на фрегаті, разом із представниками інших рас, які долучилися до нашої місії, у світі, де основною релігією стали зорі та космічний вакуум між ними, ти виявилася старомодною дивачкою, що молилася та читала вірші з минулого століття. Але ти подобалася мені такою — неочікуваною, незвичною, нетиповою. Я не помітив, як сам почав посміхатися.
Рішення, яке мені довелося прийняти на Вермайрі, було одним з найважчих у житті. За кілька місяців поряд ти стала частиною команди, але я не міг не врятувати Кайдена, якому Сарен не залишив ні шансу. Надія на те, що у капітана Кірахе є запасний план, що врятує його загін, згасла, коли Джокер показав радіус вибуху на покинутій базі. І те квітуче почуття, що тільки почало зароджуватися всередині мене, перетворилося на чорну діру. Але я зарано зневірився.
Ми ледь врятували Цитадель, коли Володар підкорив собі Сарена і мало не запустив процес знищення усієї Галактики. Кілька тижнів я провів на реабілітації, але в один з тих днів мені повідомили, що ти жива. Я не міг повірити, але водночас відчував, що завжди знав — тебе так просто не знищити, навіть якщо здається, ніби після того вибуху не залишиться навіть пил. Але саларіанська група особливого реагування (ГОР) планує більше десяти основних сценаріїв розвитку подій, один з яких врятував тебе та переніс на Сур'Кеш.
Після перемоги ми бачилися не так часто, як би нам хотілося, — я відчував провину, що вибрав тоді не тебе, а ти страждала через те, що поставила цей вибір переді мною. Але ми пожалкували мільйон разів про те, що викроїли недостатньо часу один для одної, коли "Нормандію" знищили над Алкерою. Я чув, що ти перейшла у розвідку в інший флот, що базувався на іншому кінці Галактики, і я тільки можу собі уявити, що ти відчула, коли почула жахливі новини. Мабуть, те саме, що я відчув відлітаючи з Вермайру?
Не знаю, чи вірила ти в чутки, що Цербер відновив мене та змусив працювати на себе. Не знаю, чи вірила ти у відомості, що до мене приєдналися наши колишні товариші по служби. Не знаю, чи вірила ти в мою порядність досі, коли ці чутки та відомості підтвердив Кайден після нашої зустрічі на Горизонті. Здогадуюсь, що тобі, як і Кайдену, це не сподобалося — але ти не писала листів з вибаченнями за свою експресію та не намагалася мене зрозуміти. Бо ти така. Бо саме через це ти мене так зачепила.
Ми ніколи не обіцяли, що будемо разом. Ми не клялися у вірності, не будували планів на майбутнє, не бажали нічого, що виходило за рамки нашої місії. У мене були інші, коли життя знову розвело нас по різні кінці Всесвіту, і я не був би проти, якщо ти теж була з кимось крім мене. Хіба були ми колись разом — у класичному та нормальному сенсі? Може, найбільшою нашою помилкою почати тоді, коли наш світ у вогні? Я більше не бачу рум'янцю на твоєму обличчі, навіть коли торгаюся його згрубілими пальцями, але у карих очах впізнаю полум'яне пекло, що ми залишили на Землі, коли відлітали. В цій боротьбі ми тепер загинемо обоє, але на цей раз кожну хвилину до цього краще бачити неминучу гибель з тобою.
ХТО Я?

Знаю, що Ешлі не користується популярністю на рольових, але я чітко бачу, як її та ці стосунки зробити глибокими та цікавими. В моєму описі у них не так багато часу, який вони проводили разом, та майже кожна поразка чи перемога Шепа відбувається без неї, але це здається більш реалістичним та робить почуття схожими на ілюзію та міраж. Шеп явно Ешлі ідеалізує, але можливо в тому числі й це тримає його на плаву та змушує прагнути досягнути того, що знаходиться так далеко.
Не варто переживати, що Ешлі "помирає" на Вермайрі, а потім події розлучають їх знову — до самого початку Жнив. Бо саме з того відльоту з Землі вони знову опиняються на "Нормандії" разом. На Марсі поранення отримує Кайден, але це зовсім не означає, що Ешлі весь час просто стоїть за спиною Шепа. Я бачу її такою ж недовірливою після співпраці Шепарда з Цербером, і усі спроби вияснити стосунки можна огорнути в драматичний екшн на кшталт тих, що відбуваються на Цитаделі з Кайденом.
Те, що залишається за кадром, — чиста дошка, на якій можна малювати будь-що, і сама Ешлі може бути вільно інтерпретованою, за виключенням лиш найбільш ключових подій та рис. У мене особисто є багато ідей, якими буду радий поділитися, але не нав'язувати.
По стилю написання постів: зазвичай пишу від 4 до 8 тисяч символів, хоча останнім часом себе стримую і намагаюся писати поменьше. Виділяю пряму мову напівжирним, але тільки якщо співгравець не просить так не робити. Так само і з лапслоком — за замовчуванням не використовую, але за потреби підлаштуюся.
Люблю обговорювати гру у меседжерах, бо це швидко і зручно, та й взагалі люблю поговорити, тож буду радий використовувати щось крім приватних повідомлень на форумі. Проте, якщо не маєш бажання переходити цю межу, я не буду наполягати.

Контакти:
Мова гри:
гостьова та приватні повідомлення, загодом соціальні мережі
укр/рос/англ
- приклад гри -
[indent] На відповідь не треба було чекати надто довго — бадьорий голос Арії, незважаючи на те, що вона опинилася у пастці у власній квартирі, знаменував про відносно контрольований перебіг подій, хай навіть їх було у два з половиною рази менше. Шепард націлив у голову одному з туріанців, намагаючись змінити цю несправедливо пропорцію, та попередження Арії завадило йому.
[indent] Були моменти, коли Шепард жалкував, що не мав біотичних здібностей. До дупи ті скарги, які він так часто чув від Кайдена про імплант L2, бо він і без нього мучився головними болями через багато чого. Зараз відкинути гранату, затримати її у стазисі, оточити бар'єром — що завгодно! — було б набагато кориснішим, ніж уся його влучність, яку він напрацьовував з Гаррусом, стріляючи по банках.
[indent] — Дідько! — Вказівний палець торкнувся візора, викликаючи швидку команду, і в один момент відісланий імпульс розірвав гранату у повітрі. Шепард ледве встиг сховатися за металевим пластом колони та зажмуритися на випадок, якщо ці найманці використовували світлошум.
[indent] Вибухова хвиля вдарилася у його укриття, але все одно знесла електричний щит майже повністю. На встановлення підуть секунди, але їх може бути достатньо для того, щоб один з цих кроганів скоротив відстань між ними вдвічі. А битися з кроганом кулаками — справжнє самогубство. Шепард зняв з поясу контактну міну — нажаль, єдину, бо не встиг поновити запаси після останнього бою, — та кинув вниз. для крогана не смертельно, але принаймні сповістить про його наближення.
[indent] Поки щити перезавантажувалися він, відклавши снайперку, дістав штурмову гвинтівку та зарядив вогневими патронами. Міна мовчала, тож час був, і треба цим скористатися. Шкода, що гранати "Інферно" зараз ніде не відшукаєш — навіть Заїд Масані, коли вони бачилися в останнє, скаржився, що перейшов на шрапнелеві гранати, — вони б стали у нагоді. Шепард випрямився та виглянув за колону — як він і боявся, після використаного перевантаження його схованка була скомпроментована, і сюди вже поспішав кроган-воєвода.
[indent] — Пішов у сраку, — шикнув він собі під ніс та випустив чергу. Кроган зупинився і почав струшувати з себе полум'я, щоб відновити регенерацію, — наче це допоможе, — але Шепард перезарядив гвинтівку та випустив ще одну. Опіки розповзалися по кроганській морді, випалюючи грубу шкіру, і в якийсь момент той не витримав та впав.
[indent] Вогонь доробив своє діло за кілька секунд, і шлях до Арії значно полегшився. Другий кроган, туріанець та найманець з людей довірили свої спини іншому туріанцю, ніби той міг встояти без свого суворого союзника, тліючого на підлозі. Шепард криво посміхнувся тому та саботував його гвинтівку раніше, ніж той встиг націлити його. Туріанець забарився. Він склав гвинтівку та потягнувся за дробовиком на спині, не зупиняючи рух до драбини, і це стало його фатальною помилкою — контактна міна спрацювала та розірвала бідолаху по пояс.
[indent] Інший кроган першим відчув, що тепер їх ніхто не прикриває. Нажаль, два інших пішли вперед та зникли з поля зору — повертатися до снайперки тепер було марною справою, тож довелося її скласти та переключитися на штурмову гвинтівку. Кількість патронів була недостатньою, щоб вбити цього так само, як і першого, тож час було мислити творчо. Пальці забігали по інтерфейсу інструметрону, а вільною рукою Шепард дістав невелику металеву мушлю та кинув її за спину крогана. Менш ніж за п'ять секунд мушля отримала відісланий алгоритм команд та відкрилася, трансформуючись у невеличку турель. Кроган зупинився, очевидно, не знаючи, на що йому відреагувати першим, — Шепард поставив на свій щит тактичне маскування та спустився в коридор.
[indent] Шанс стяти крогану голову був, якщо зайти йому за спину, але перед тим треба виплавити місце для леза інструментрону. Тактичне маскування давало не так багато часу, але його має вистачити на швидкий залп останньої черги вогневих патронів. Шепард націлив гвинтівку ворогові в спину та вистрілив кілька разів, перш ніж відкотитися убік, коли кроган незграбно повернувся, а тоді випустив решту патронів і сховався за дерев'яною перегородкою. На відміну від металу, вона його не врятує, але йому цього і не треба. Достатньо лише секунди, щоб передати ще одну команду переносній турелі, — та випустила електричний імпульс, вдаривши крогана током, а тоді Шепард вискочив зі свого укриття та різанув лезом того по шиї якомога глибше. Його голова різко сіпнулася вперед, оголюючи товсту горлянку в розрізі, важке тіло захиталося та почало завалюватися набік. Шепард відійшов на крок назад та вдарив його ногою.
[indent] — Арія! — гукнув він убік, куди просунулися два останніх бійці. Складно було уявити, що ті могли бути ще живими, враховуючи біотичні здібності азарі, але нехтувати обережністю теж не варто.

Share122022-11-19 14:12:36

Posted by: Harrier Du Bois
True detective
Questionnaire: ГАРРІЄР ДЮБУА
Disco Elysium
Quote: Людиноподібна машина болю й жалюгідних страждань знов запускається. Вона хоче блукати пустками. Боліти. Тужити. Танцювати диско.
50 UAH
Posts: 27
Respect: +76

Рафаель Амброзіус Кусто розшукує:
КІМА КІЦУРАҐІ

прототип зовнішності

Детективе, кожен з нас має своє місце у світі. Моє — розкривати злочини. Я не маю ілюзій, що воно не є другорядним, в порядку речей... але я приймаю його *тому*, що воно - моє. Те ж саме стосується і тебе, детективе, приймаєш ти це, чи ні!

Кім Кіцураґі, Кім-оно, Кім-бол, Кімоті, канон

Disco Elysium

Лейтенант 57-го відділку Громадянської міліції Ревашоля, детектив, Честь, Совість та Організованість Гаррі Дюбуа

про тебе:
Я не знаю, що б я без тебе робив у Мартинезі; скоріш за все таки б допився і таки висадив собі мізки на очах в шокованих моїми витівками відвідувачів "Танців у дранті". В ретроспективі неможливо уявити ту точку в часі, де я беру себе в руки і повертаюсь до розслідування. Гадаю, що я від самого початку не планував його завершити. Я вже їхав у той чортів Мартинез, щоб відшкварити наостанок власне життя і викинути його нахуй, як передознуту шльондру. Останній яскравий вихід Текіли Сансент і оглушливий БУМ! - пофарбуй перекошені їбальники докерів червоним, Пістолете!
Але 57-й відділок прислав тебе - і то вчасно! Спільними зусиллями ми якось зібрали мене докупи і закрили ту довбану справу. А ще зробили Мартинез хоч на дрібку кращим місцем для існування, бо при всій моїй повазі, життям це не назвеш.
Хоч би якого пиздеця свідком ти не був, ти завжди говориш тихим голосом, в неповторній мʼякій та розважливій манері. Расисти, гомофоби, припижджені по голові підлітки "на спідах" - ніщо не може похитнути твою зібраність та відданість справі, навіть твій ексцентричний харизматик-напарник з оркестром в голові.
Хоч підлітків ти й недолюблюєш після перших 15 років служби в ювенальному департаменті. Там ти надивився на деяке лайно, хоча по тобі цього й не скажеш.
Я вважаю, що одна сигарета в кінці дня - це сильно. А твоя здатність показувати роздратування хіба через постукування ногою і зиркання на годинник, замість вилаятися і як слід зацідити комусь в зуби - взагалі викликає в мене захоплення, але хуй я коли в цьому зізнаюся. В особистій розмові.
А ще, мій перманентно примружений брате, ми ще маємо поставити на твою "Купрі" нові спортивні колеса, ти ж памʼятаєш?

про мене:
Я - коп Апокаліпсису, і ти це знаєш напевно! Людина-відкривачка, яка дістане будь-що з будь-кого. Певно, за це ти мене й поважаєш, бо це дивовижно професійні якості для детектива. А ще ти знаєш, що моя голова - це довбаний подкаст з ординаторської в дурці, тому й пости мої - це ще той челендж. Але, якщо раптом вирішиш долучити до моїх балакучих тарганів ще й своїх, то ми будемо тільки раді. Принаймні, більшість із нас.

ЛС, а там розберемось	українська, певна річ!
гостьова/приватні повідомлення/соціальні мережі тощо	укр/рос/англ, можна зазначити декілька

Приклад гри

ЛІМБІЧНА СИСТЕМА - Ти знову нахуярився, мій любий.
ТИ - Мені не обовʼязково нахуярюватися, щоб відчути себе щасливим...
ПЕРВІСНИЙ РЕПТИЛЬНИЙ МОЗОК - Але ось ти знову тут. Памʼятаєш де ти є?
ЛОГІКА - В Мартинезі. В розйобаному номері на другому поверсі.
ПЕРВІСНИЙ РЕПТИЛЬНИЙ МОЗОК - Овва! Тут є ще хтось.
ЛІМБІЧНА СИСТЕМА - Ми всі тут... Блукаємо навпомацки в скислій каші із первинних інстинктів та залишків свідомості, поки купа безпорадної плоті навколо нас з останніх сил чіпляється за існування. Ми ніби вʼязні в загидженій тюрязі, яка от-от розвалиться.
ТИ - Я хочу вибратися із тюряги. Я хочу на свободу, де немає жахливого минулого.
ПЕРВІСНИЙ РЕПТИЛЬНИЙ МОЗОК - І нема колишніх дружин. Немає гіркого присмаку зради. Немає затерпло-танінового язика після "Червоного командора", що неслухняно меле якісь виправдання. Нема нічо, тільки свобода від всього цього гівна. Хочеш туди з нами?
ЛІМБІЧНА СИСТЕМА - Він туди не піде, йолопе. Все, що в нього є - це ми, але підемо без нього. Він залишиться лежати тут, на тонкому килимі, що пахне потом та пилом. Петраєш?
ТИ - Так, похуй. Пиздуйте куди хочете, залиште мене тут.
ЛОГІКА - В цьому номері.
ЛІМБІЧНА СИСТЕМА - В цьому забутті.
ПЕРВІСНИЙ РЕПТИЛЬНИЙ МОЗОК - В цьому мороці.
СИЛА ВОЛІ - Ти - коп, Гаррі. І ще не все пройобане. Вставай, тобі треба робити свою роботу.
ТИ - Що це за звук?
ТРЕМТІННЯ - Це - твій спадок.
СПРИЙНЯТТЯ - Шелест зажованої плівки. Ти буквально запхав її в горлянку тому нещасному програвачеві. Молодець!
ЛІМБІЧНА СИСТЕМА - То ти тепер відчуваєш себе щасливим? Твої повіки важезні, наче кришки двох саркофагів. Може не треба відкривати їх і випускати те, що має спокійнесенько собі лежати без турбот?
ТИ - Я відчуваю себе живим. Нічого спільного зі щастям це не має. Однак я проїбався цього разу...
ЛІМБІЧНА СИСТЕМА - Тааак... ще й як проїбався. Ти відчуваєш, як протяг холодить твою щоку і як мерзнуть пальці в перепрілих шкарпетках. Чуєш глухе бурмотіння радіо в коридорі і навіть починаєш розуміти, де ти... Чи ж це не найбільший твій пройоб? Не довести діло до кінця.
ПОЛІЦЕЙСЬКА ХВИЛЯ - Ти досі на робочому місці. В СРАНИХ "Танцях в дранті".
ЛІМБІЧНА СИСТЕМА - Ти повертаєшся, мій любий друже. Втім, гадаю, ненадовго.

Last edited by Harrier Du Bois (2022-11-19 14:19:58)

Share132022-11-19 14:19:01

Posted by: Sylvie Laufeydottir
Guest

Сільві Лафейдоттір розшукує:
ДОКТОР СТРЕНДЖ

Benedict Cumberbatch

засинати в горах — просинатись в морі
з тінями довкола танці вести©

Доктор Стівен Стрендж, Вартовий Нью-Йоркського Святилища

Про Стівена:
- Колишній нейрохірург. Один із наймогутніших магів у історії Землі, що відмовився від звання Верховного Мага на користь Вонга.
- Бачив завершення битви з Таносом чотирнадцять мільйонів разів і не поїхав зозулею.
- Допомагаючи підліткам, ефектно розхитав склепіння Мультивсесвіту на своїй ділянці, попутно здобувши третє око і не здобувши Крістін.
- Вимушена нянька для підростаючого покоління супергероїв і голова Месників у тому розумінні, в якому вони існують наразі.
- Король сарказму. Перебуває у дивних відносинах із власним плащем.
Мої пропозиції щодо гри:
«Я твій Мультивсесвіт хитати, ти мене ловити і навіть якось спіймати». Коротше, мені здається, після подій «Мультивсесвіту божевілля» Стрендж почне все більше заглиблюватися в концепцію подорожей між світами і зрештою має зустрітися з Сільві, яка посприяла нестабільності подій. Знаючи давнє ставлення Стренджа до Локі, навряд чи це буде приємна зустріч, а друзями вони стануть хіба що всупереч обставинам. Утім, я бачу в їхній взаємодії багато потенційних пригод і цікавинок: Сільві знає про Мультивсесвіт надзвичайно багато, і має дещо іншу модель поведінки, ніж знайомий Стівенові Локі з його версії реальності.
Ну і взагалі, я буду дико рада появі одного зі своїх улюблених героїв. Виходячи з того, що каст Marvel наразі складається аж із пари люде, ми можемо ліпити з історії «після МоМ» буквально все, що захочемо. Стрендж може оживити Старка, наприклад, витягнувши з якогось паралельного всесвіту. Або перейти на темну сторону і чудити звідти, переводячи стрілки на виявлений виводок Локі-варіацій. Або вдочерити Америку Чавез і всиновити Пітера Паркера.
Коротше, ви вільні робити з героєм майже все, чого вам хочеться, а точки перетину знайдемо.

зв'язок	мова написання постів
гостьова/приватні повідомлення (потім – Telegram)	українська

Share142022-11-20 13:51:17

Posted by: Zaporizhzhia [x]
Guest

Тимчасово неактуально

Запоріжжя розшукує:
ДНІПРО

Валерій Харчишин

Ти мусиш впевнено діяти,
Говорити, що думаєш.
Не вагайся, не бійся —
Тебе ще можна спасти.©

Дніпро

- В людській подобі – старший на пару років двоюрідний брат. Той, що вчив давати здачі районним задиракам, лазити по черешні у двір до тітки-Мелітополя і малювати роги на лобі дядькові-Бердянську, коли той засинав із вудкою.
- В душі розбишака, але за настановою батьків взявся за розум, закінчив ДНУ і працює інженером в КБ «Південний». Багато разів мав шанс піти в IT, але любить свою роботу і наразі проектує якісь штуки, якими нещодавно зацікавились у NASA. Сандра в тому не розбирається, проте її семирічний син цими штуками дуже натхненний і любить, коли дядько кличе в гості і про них розповідає.
- Бачиться мені надійним другом, який заводить теплі знайомства, де б не опинився, і дуже поганим водієм.
- Загалом я шукаю людину, яка готова грати дорослого персонажа з юною душею. Інтелектуала, але не запилюженого професора. Ім’я, сімейне становище і орієнтація – на ваш вибір (втім, мені здається, він все-таки натурал, хоча й досі нежонатий). Зовнішність теж можна обрати іншу.
- Плани на гру: ділитися радістю та горем і підтримувати одне одного в ці непевні часи, сперечатися про наболіле і зриватися серед ночі одне до одного, якщо потрібна допомога. Опційно: возити гуманітарку і намагатися евакуювати тітку та дядька з тимчасово окупованих територій.
зв'язок
мова написання постів
гостьова/приватні повідомлення (потім – Telegram)
українська (або ви можете писати російською, а я українською, якщо вам таке ок)

Last edited by Zaporizhzhia (2022-11-20 13:54:36)

Share152022-11-20 15:03:10

Posted by: Yennefer of Vengerberg
монохромні сни
Questionnaire: ЙЕННІФЕР З ВЕНГЕРБЕРГУ
the witcher
Quote: вона носила квіти в волоссі,
і ними грався він і ще вітер.
здавалося давно вже дорослі -
але кохали щиро мов діти.
35 UAH
Posts: 98
Respect: +175

Йенніфер та Цирі розшукують:
ГЕРАЛЬТ З РІВІЇ

canon / wild hunt / netflix

Коли доводиться обирати одне злом чи інше, я віддаю перевагу не обирати зовсім.

Геральт з Рівіі, Білий Вовк, М'ясник з Блавікену, Gwynbleidd

The Witcher

відьмак; названий батько Цирі та вічна незагойна рана Йенніфер

про тебе:
Скільки пройшло? Місяць? Рік? Чи пам'ятаєш ти ті дні, де тільки ти да я?
Де тепло, де світло, де є весь у світі час, щоб наздогнати ті втрачені дні й роки,
що ми з тобою витратили не на те та не на тих. Пам'ятаєш, як переставало бути нестерпно боляче?
Як долоні зігрівались не від розігрітого металу ефесу меча, а від гарячих торкань до живої м'якої шкіри?
Чи повертаєшся ти в ті часи, коли все повинно було залишитись в тиші?

про мене:

Наш сюжет розгортається в 1270 році, коли Геральта відбили у Дикого Гону,
та він повернувся у світ живих. Приходь, та ми разом створимо нову історію,
зачинимо старі гештальти та відкриємо нові пригоди у цьому дивовижному світі.
Нам не має різниці на якій мові ти пишеш та спілкуєшся, скільки тисяч пишеш
у постах та від якої особи/в якому часі/з яким оформленням.

зв'язок	мова написання постів
гостьова/приватні повідомлення/тг	укр/рос/англ

Last edited by Yennefer of Vengerberg (2022-11-20 15:09:04)

Author signature: жити - битись; разом с к и г л и т и на місяць: спільне несумнівно є.

щастя, д о л я - до хліба сльози замість солі; вітер м у з и к у несе.

Share162022-11-21 00:16:09

Posted by: Senju Tsunade
жовтий лист впаде і виросте зелений
Questionnaire: ЦУНАДЕ
naruto
Quote: І все на світі треба пережити, І кожен фініш – це, по суті, старт, І наперед не треба ворожити, І за минулим плакати не варто
530 UAH
Posts: 259
Respect: +393

Цунаде розшукує:
КАСТ ГЕНШИН ІМПАКТУ

прототипи зовнішності оригінальні

До зірок та безодень!

Genshin Impact

[indent]Просто хочу бачити цей каст у Місті. Сама деякий час була його частиною, зараз все трохи помінялось, але за потреби можу під маскою скласти вам компанію.
[indent] А що грати? Та власне, що вашій душі завгодно. За кого грати? Список персонажів дуже великий, хоча я дуже уважно дивлюсь на тих, хто живе у Сумеру.. Я би ще пограла з чувачками з Монду чи Сніжної, можливо мої ручки таки дойдуть на повноцінні заявки на них. Плюс ми вже майже на порозі виходу Фонтейну, а це значить, що скоро будуть нові локації, квести і цікаві персонажі.

зв'язок	мова написання постів
гостьова / приватні повідомлення/ за запитом телеграм чи діскорд	перш за все українська, про інше домовимось

Last edited by Senju Tsunade (2023-07-11 13:30:51)

Share172022-11-21 09:57:03

Posted by: Rhaenyra Targaryen[x]
Guest

Рейніра Таргарієн розшукує:
ЕЙММУ [ЕММУ] АРРЕН

Sian Brooke

I know it is my duty to provide you an heir, and I'm sorry if I have failed you in that. I am. But I've mourned all the dead children I can.

Еймма Аррен

[indent] Королева-консорт Семи Королівств. Перша дружина Візеріса I Таргарієна, мати Рейніри Таргарієн.
[indent] Шукаю мати для гри в минулому, так як наразу у нас події, коли Еймма вже мертва. У нас є можливість багато чого зіграти, мається батько, гадаю, що він може бути не проти флешбеків.
[indent] Ще могла б запропонувати альтернативу, в якій Еймма залишилася жива [може і Бейлон теж].
[indent] Багато всього, чекаю!)

зв'язок	мова написання постів
почнемо в гостьовій, а там як піде	українська [в пріорітеті], російська

Share182022-11-22 15:18:24

Posted by: Regina Mills
Guest

Реджина Міллс розшукує:
СІМЕЙКУ ЧАРМІНГІВ

Ginnifer Goodwin, Josh Dallas, Jennifer Morrison

. . . .

Білосніжка, Королевич і Рятівниця
Мері Маргарет Бланшар, Девід Нолан, Емма Свон

[indent] Наспраді, ці троє скалки в дупі Її Величності, але, чомусь, вона встигла звикнути до цих бід наголову. Від взаємної ненависті вони всі зробили декілька кроків в сторону симпатії і навіть встигли врятувати дупи один одному.
[indent] Зараз у нашій реальності кінець третього сезону, Емма і її однорукий пірат повернулася з минулого. Колишню дружину Робін Гуда вона за собой не привела, а тому в неї всі шанси жити довго та щасливо поки є.
[indent] Досить цікавий момент може статися у Білосніжки, адже з минулого в наш час потрапить Кора. Символічно, що вбивця і жертва зустрінуться? Гадаю, що буде досить цікавий сюжет для розвитку персонажа, а не те, що ми мали в серіалі.
[indent] Я дуже чекаю на всіх. Обіцяю багато гри, багато графіки ~~дуже багато~~ і королівського сарказму.

зв'язок	мова написання постів
почнемо з гостьової, а далі можемо і в тг	українська в пріорітеті, але не проти російською

Share192022-11-27 22:57:39

Posted by: Senju Tsunade
жовтий лист впаде і виросте зелений
Questionnaire: ЦУНАДЕ
naruto
Quote: І все на світі треба пережити, І кожен фініш – це, по суті, старт, І наперед не треба ворожити, І за минулим плакати не варто
530 UAH
Posts: 259
Respect: +393

W A N T E D

Дотторе

- зовнішність оригінальна -

О С Н О В Н І П Р И К М Е Т И

Повне ім'я:
Il Dottore, 2 предвісник Фатуї, вчений;
Назва всесвіту:
genshin impact.
Сімейний стан:
Мій нічний кошмар;
Статус:
Канон.

ХТО ТИ?

[indent] Скажи, ти знаєш, що ти — чудовиско? Не зі щупальцями чи іклами, ні. Ти вмієш уміло маскуватись під звичайну людину. Ну, майже під звичайну.
[indent] Бути генієм — те ще випробування. Бути амбіційним генієм — випробування в стократ важче. Але ти знайшов місце, де як мінімум є користь від твого дійсно великого розуму. Жаль, що у нього є побічний ефект у вигляді відсутності чогось чистого та людського. Та не мені про це тобі розказувати. Бо я для тебе — усього лише іграшка для чергового надважливого експерименту. Хтозна, можливо усе, що зі мною відбувається, лиш вдало прописаний тобою сценарій?
[indent] Ти для мане — справжній кошмар. Не той, що ховається десь у закутках дитячої уяви, не міфічний монстр з-під ліжка, яки затягне мене туди за непослух, а цілком реальне чудовисько, що переслідує у снах і мареннях, навіяних елезаром. Деколи мені здається, що ти ходиш за мною, слідкуєш з-за кута, спостерігаєш з тіні дерев, як жахливе нагадування про моє минуле. Але тобі треба усвідомити, що я більше не те маленьке затуркане звіреня, яке ти можеш смикати за ниточки і вертіти ним, як твої душі завгодно. Я більше тебе не боюсь — стараюсь не боятись — бо у мене є ціль і люди, які допомагають рухатись далі. А ти... А ти лиш тінь минулого, привид з тих темних днів, які мені узагалі не хочеться згадувати.
[indent] Але чи згодишся ти колись на щось подібне?

ХТО Я?

Я не хочу говорити про тебе чи про себе надто багато, і так зрозуміло, хто ми і чого буде вартувати наша взаємодія. Взагалі, поки про Дотторе вкрай мало офіційної інформації, тому у твоїх руках є дуже хороша можливість його робити таким, яким тільки твоя душа побажає. Я ж прийму тебе будь-яким.
Планів на гру у мене багато. Починаючи з флешбеків і закінчуючи усім, що відбувалось під час основного сюжету. а ще я прям капець як хочу пограти фатуйські альтернативи, ну просто тому що хочу і чому ні
Пишу я від 3к і більше, в достатньо повільному та розміреному темпі, від тебе того ж вимагати не буду. Як не буду вимагати грати виключно зі мною, в кінці кінців потенціал у Дотторе просто величезний. До того ж у нас є пан Скара, з яким вам буде про що поговорити, та й Тігнарі напевно буде не проти повипускати у тебе свої стріли. У грі, звичайно ж.
Ти просто приходь, а що з усім робити — вирішимо разом.

Контакти:	Мова гри:
гостьова / приватні повідомлення / мессенджери за домовленістю	українська в пріорітеті

- приклад гри -

[indent] Усе довкола за вікном буяє зеленим, цвіте, живе своїм життям. Стільки рослин вона не бачила навіть у Монді, тому дивиться із ледь прихованим захватом — широко розплющивши очі і не знаючи, на чому їй зупинити свою увагу. Тут красиво і зовсім-зовсім спокійно, вона глибоко вдихає вологе повітря і стає дуже хороше. Це відчуття з'явилось у душі під час їхньої з Сайно мандрівки, та зараз, здається, вкорінилось там назавжди — вона поки в цьому не впевнена, та їй цього хочеться. Дуже-дуже. Мало не на рівні дитячого капризу.
[indent] Сама вона уже не дитина, зовсім доросла, хоче здаватися такою. Хоче бути подібною на дівчинку з міста Свободи, яку всі люблять і який всі довіряють, до думки якої прислухаються. Та поки виходить слабо: у неї і голос не поставлений, і погляд сердитої тваринки відлякує, і спроби знайти спільну мову з кимось з тріскотом провалюються. Можливо це відбувається ще й тому, що поряд з нею є учений. Він хороша людина, вона це знає, та гонор у нього такий, що важко витримати. А у непідготовлених і зовсім жижки трусяться. Коллеї до цього вже привикла, майже зразу, та всякий раз мало не до крові прикушувала язик, коли починала базікати понад міри і він зиркав на неї отим своїм грізним поглядом. Хоча не скажеш, що дорога була прям вкрай неприємною.
[indent] Вона обережно оглядається, оцінює обстановку. Сумеру майже зник з її пам'яті, життя тут, до хвороби і фатуйських застінків, здається тільки сном, давно забутим і зчезнувшим десь у недрах часу. Донедавна вона ненавиділа це місце, хоч і не пам'ятала його, хоча б з тієї причини, що воно стало джерелом її бід. Та зараз усе по-іншому, зараз вона готова дати йому ще один шанс і сподівається отримати шанс для себе, на спокійне і мирне життя.
[indent] Поглядом вона натикається на хлопчину, десь її віку. Той нахилився над чимось і з інтересом це щось розглядав, але коли підняв голову і впіймав погляд Коллеї, та зразу ж відвернулась. Щоки спалахнули червоним, вона добре знає це відчуття, і дівчинка відводить погляд у сторону, затримує його на книжкових поличках у кімнаті. Колись вона обов'язково знайде у собі силу порозумітися з однолітками, а зараз треба зосередитись на тому, що є тут.
[indent] За дверима чути приглушені голоси, та розібрати про що вони говорять майже неможливо. Коллеї деякий час пробує прислухатися до розмови, та швидко залишає цю затію, не хотілося б, щоб її на цьому застукали. Тому вона зосереджує увагу на кімнаті, вивчає обстановку, навіть принюхується. Зразу стає цікаво, а чим, власне, займається той, кому усе це належить. Чомусь їй здається, що друг Сайно — учений. Не такий, яких вона бачила у Сніжній, зовсім інакший. У перші секунди він поздавався їй кумедним. Не скажеш, що він був щасливий зустріти гостей, навіть навпаки, та злості у ньому не було. За своє коротке життя Коллеї навчилась відрізняти хороших людей від поганих. Звичайно, були ще і дивні, як ота пані рицар з Монду чи Сайно. Але цей незнайомець не був похожим ні на кого. Звичайно, їй дуже хочеться знати, хто він такий, чому у нього є хвіст і вуха, та щось підказує, що поки про це не варто навіть заїкатись, хто зна, як він відреагує. А сваритися з можливим другом при першому ж знайомстві зовсім не хочеться.
Погляд Коллеї упав на стіл і недописаний текст. З легким соромом розуміє, що прочитати написане там їй важко, тому полишає рівненьки закарлючки і відходить у сторону, з погано прихованою цікавістю розглядає метеликів за склом, поки за спиною не рипають двері. Як завжди, дівчинка готується до найгіршого, то небезпеки нема — тільки цікавий їй незнайомець і... Все.
[indent] — Угу, — коротко відповідає на все сказане. Їй прийдеться зрозуміти ще багато різних речей, та поки — хватить потрясінь. — То він мене кинув тут, так?
[indent] Звучить майже ображено. Та Сайно не перший, хто залишає її ось так, на самоті, у чужих людей. Вона вже навіть не ображається, привикла, не чекає чогось іншого. Той якось обмовився, що піде, та вона, у глибині душі, сподівалась, що він хоча б на прощання скаже кілька слів. І як завжди її сподівання не справдились.
[indent] Та на цьому вона не стала зациклюватись. Не тоді, коли співрозмовник, Тігнарі, зробив щось цілком неочікуване. Невже він і таке уміє робити? Хотіла б заперечити, сказати, що не голодна, та не встигла — живіт по-зрадницьки дав про себе знати і вже вкотре за останню годину їй стало соромно за себе.
[indent] — Ну... Хіба що трішки... — Випалила на одному подиху, а потім, зовсім неочікувано для себе продовжила:
[indent] — То Вы можете... Отак, вухами?
[indent] І налякано притисла до губ долоньки.

Last edited by Collei (2022-12-02 21:17:05)

Share202022-11-28 19:29:46

Posted by: Kherson
кавуновий мафіозі
Questionnaire: ХЕРСОН
cities
Quote: коли туману вже не стало, а сонце пробивається крізь сни. не прокидайся, ще зарано, не прокидайся, трохи ще поспи.
995 UAH
Posts: 821
Respect: +1854

Знайшлась

Херсон розшукує:
ЧОРНОБАЇВКУ

анастасія пустовіт
(прошу не міняти зовнішність, будь ласка)

вона носила квіти в волоссі,
і ними грався ще вітер.

ім'я я залишаю цілком на Ваш смак, тому що не можу вирішувати за це, але призвище одне - Остапенко.

[indent] Чорнобаївка — це тиша, яка приховує в собі набагато більше, ніж може здатися спочатку; у цій могильній і мертвій тиші, виявляється, є трохи більше магії, ніж володіє Конотоп, який іноді підбиває її на вивчення всього «ненормального». [Варто казати те, що Херсон взагалі не в захваті від цих бажань?]
[indent] Чорнобаївка — це щаслива колись дівчина, яка знає собі ціну, що мала життя найзвичайнішої людини, але лише доти, доки неможлива розруха не прийшла в її життя, грубо розриваючи те наївне сприйняття світу; вона не хотіла дорослішати раніше, аніж потрібно, проте вибору у неї не було, навіть з тією умовою, що брат намагався відгородити її від кошмарів реальності — та обрала шлях, наповнений болем і стражданнями, вирішивши відразу пройти школу життя, аби не залишатися осторонь.
[indent] [indent] Полишити все їй не дозволяли совість та загострене почуття справедливості.
« — Братику, я можу за себе постояти, повір мені. Не треба думати, що я баззахисна вівця, тому що я — вовк, який ховається в її шкурі», — вона говорить це від щирого серця, посміхається небезпечно, а в нього всередені все холодіє, немов потайбічним силам вдалося дістатися до легенів, проникаючи настільки глибоко, що і уявити складно.
[indent] Його сестра — це про самостійність, впертість, як і про жагу до справедливості, що нагадує полум'я, яке ніколи не згасне; не кожна дівчина зможе так легко використовувати власну красу, аби приваблювати загарбників, а після вести їх на забій, але ти - можеш.
[indent] Їхні відносини складаються з взаємоповаги, великої любові і необхідности триматися разом, але там є місце і сваркам, тому що не завжді Херсон в захваті від того, куди сується Чоронобаївка, як і вона інколи дратується, що її брат - великий телепень.
[indent] « — Вибачай, брате, та москальскою не розумію», - каже вона в моменти люті, чим визиває нервове зітхання в нього, проте всеодно вони тримаються разом, бо то є кров його/її крові.

зв'язок
мова написання постів
гостьова/приватні повідомлення.
бажано укр, але можна і рос, тільки я буду відповідати на укр.
(мій персонаж російськомовний, проте дії/етс я прописую укр.)

Last edited by Kherson (2022-11-28 19:33:32)

Author signature: врятуй мою душу, але не роби з неї попіл

Share212022-12-05 16:58:25

Posted by: Khmelnytskyi
Guest

хмельницький розшукує:
КОЛОМИЮ І СТРИЙ

юлія саніна для коломиї та тимофій музичук для стрия

гуцулко Ксеню,
я тобі на трембіті
лиш одній в цілім світі
розкажу про любов.

імена за вами, але наполегливо рекомендую назвати Коломию Ксенія, це ж буде ідеально

та ідеальна парочка, якій усі заздрять
можете прописати якісь драмки [бо куди без них] в стилі класичної української літератури або в стилі другого куплету того легендарного танго, але все одно вам всі будуть заздрити, бо тільки подивіться, які файні
що б там не було, а душа страждає, звук трембіти лунає, та що серце кохає, бо гаряче, мов жар.

зв'язок	мова написання постів
гостьова/приватні повідомлення	українська

Share222022-12-05 18:02:30

Posted by: Tighnari [x]
Guest

W A N T E D

Сайно

- оригінальна зовнішність -

О С Н О В Н І П Р И К М Е Т И

Повне ім'я:
Сайно, генерал махаматра;
Назва всесвіту:
genshin impact
Сімейний стан:
Хороший друг;
Статус:
Канон.

ХТО ТИ?

Ти вірний законам і власним принципам більше, ніж самій академії, чи не так? Істина гроза Сумеру, яку не хвилює, студент перед нею, чи науковець. Проте, тебе не цікавить ні слава, ні багатство – в цьому ми з тобою й подібні. В світі є більш вартісні та важливі справи, аніж витрачання дорогоцінного часу на наукові дебати. Для мене цією справою є збереження тропічного лісу, для тебе – правосуддя.
На перший погляд ти здаєшся непробивним та жорстоким, але це враження розсіюється серед тих, кому пощастило опинитися з тобою за обіднім столом або за грою в карти. У Гандхарві ти з’являєшся лише у вільний час, якого в тебе (особливо після порятунку Дендро Архонта) неймовірно мало, або по справах, коли якомусь твоєму підлеглому чи тобі самому потрібне лікування. Звісно, є ще один привід, який я стараюсь не розголошувати: перевірити стан Коллеї. Ти чудово розумієш, чому вона намагається уникати тебе, і ставишся до неї з повагою. Я впевнений, що, коли вона поступить до Академії, ти будеш стерегти її, можливо, ще більше, ніж я.
Про тебе самого відомо водночас багато і абсолютно нічого. Ким ти був і як тебе прийняли в Академію? Чому ти обрав форму жреців Царя Дешрета? Яким було твоє дитинство і до якого роду ти належиш? Так багато питань та незакритих гештальтів можуть служити підставами до найрізноманітніших теорій, та станеш ти їх підтверджувати, чи будеш й надалі тримати це в таємниці?

ХТО Я?

Просто лісовий вартовий – це все, що тобі потрібно знати про мене на даний момент. Я тут не для того, аби виставляти тобі якісь умови. Я не вимагатиму регулярних та швидких відповідей на свої пости, тому що сам можу їх затримувати. Я не вимагатиму від тебе постів якогось конкретного розміру, бо сам звик підлаштовуватись під гравців і писати по-різному. Тільки переходиш з російської на українську або не звик писати тексти українською? Поважаю і чудово розумію, що можуть виникати труднощі чи з’являтися русизми. Притримуюсь тієї думки, що рольові – це хобі, потрібне для приємного проведення часу, а не для зайвої трати нервів.
Стосовно твого персонажу, вимог як таких в мене теж нема. Достатньо того, щоб ти не сильно відхилявся від канонних характеру та поведінки Сайно, а для всього іншого я завжди відкритий до обговорень. Особливо буду радий людині, яку дійсно цікавить світ гри. Лор геншину об’ємний та часто жорстокий, але за це ми його і любимо. Якщо в тебе є якісь хедканони, пропозиції чи теорії – я з превеликим задоволенням готовий обговорити їх та поділитися власними.
Просто приходь. Ми всі дуже чекаємо на тебе (навіть Коллеї, хоч вона тобі про це і не скаже).

Контакти:	Мова гри:
гостьова/приватні повідомлення/телеграм	бажано українська

- приклад гри -

— А тепер від початку, — голос командира лісової варти здавався збентеженим та звучав тихіше, ніж зазвичай — навмисно, аби поки що незнайома людина по іншу сторону дверей не змогла чітко розібрати слова, що він мовив.
— Тобто, ти запечатав останки злих архонтів, які з невідомої причини заселилися та поглинали свідомість цієї дитини, і тепер кажеш, що в неї погіршився стан, як тільки ви перетнули межу до Сумеру. Разом з тим, її переслідують Фатуї. Я, звісно, не намагаюся змусити тебе відправити її до кращого спеціаліста і точно не збираюся відмовляти у допомозі, але ти точно впевнений в тому, що тропічний ліс буде для неї достатньо безпечним місцем?
Це був не докір в сторону генерала Махаматра, а щире занепокоєння. Дикі звірі, отруйні рослини, монстри, розбійники та підземні тунелі, у які ненароком можна провалитися, були частими, та все ще не найбільшими загрозами для пересічного перехожого. Останнім часом Зони Загнивання з’являлися все частіше, з кожним разом розросталися все більше. Тільки володіючи силою, подарованою богами, можна було впоратися з цією проблемою. Якщо хтось слабший, хто не має досвіду тривалого перебування у тропіках, потрапить у подібне місце, з ним може статися справжня катастрофа.
Тігнарі мав насправді великі сумніви з приводу правильності рішення свого друга ще й з тієї причини, що просто не розумів, яку саме користь може принести в даному випадку. Опіка? Захист? Лікування? Спостережливий матра припустив, що у дівчинки, ймовірно, «прокинувся» елеазар, та звідки стільки впевненості у здібностях простого вченого, який практично весь свій час присвячує роботі? Вся його увага зосереджена на детальному вивченні середовища і пошуку способів зберегти ліс від правопорушників. Та чомусь у Сайно не виникало жодних сумнівів щодо надійності як свого друга, так і місця, в котре він привів свою підопічну, а, отже, і ухилитися від його замислу точно не вийде.
Генерал Махаматра зник — вочевидь, справ у нього чимало — та навіть не попрощався з дівчинкою, яку привів — мовляв, їй так буде спокійніше. Тігнарі залишалось тільки повернутися назад у свій кабінет, де на масивному столі з сяючої деревини очікували своєї долі залишені недокінченими записи. Коли з’явилися несподівані гості, він якраз працював над своїм посібником з техніки безпеки поведінки у тропічному лісі, але про нього на якийсь час доведеться забути. В кінці кінців, записи — це не жива людина, вони почекають. От тільки тут назрівали нові питання: як себе поводити, що казати, чого не питати? Йому абсолютно нічого не відомо окрім сухих фактів і припущень, озвучених Сайно або власним розумом.
Двері ледь чутно рипнули, видаючи лісового вартового, що повернувся у приміщення. Та, на диво, першим, що кинулося в його очі, став не громіздкий стіл, не чорнильниця з листками паперу і записником на ньому і навіть не книжкова шафа, яка займала добру половину стіни. Це була пара бузкових очей і розхристана зелена маківка. По невідомій причині перша асоціація, що виникла у Тігнарі від вигляду своєї гості, це маленьке тигреня рішболанд, врятоване від браконьєрів — загнане і недовірливе.
— Твоє ім’я Коллеї, так? Я один з вартових цього лісу. Можеш кликати мене Тігнарі. — по старій-добрій звичці його тон набув строгості і звучав, напевно, занадто серйозно для даної ситуації. На щастя, він і сам це зрозумів, тому постарався згладити його. — Ми забезпечимо тобі притулок в Гандхарві. Тут, біля інших вартових, ти будеш в безпеці, але в любому випадку тобі доведеться ознайомитися з правилами поведінки у тропічному лісі, щоби ненароком не потрапити у халепу.
І знову, чорт забирай, він почав тараторити. По правді кажучи, Тігнарі ніколи не мав справи з дітьми, а ця дівчинка, судячи з усього, пережила дуже багато жахливих речей — чого тільки вартує той ритуал з накладанням печаті від скверни. Ворохобити минуле не хотілося, та водночас потрібно було терміново дізнатися, що саме стало причиною погіршення стану Коллеї в Сумеру. Насправді елеазар чи, може, алергія або щось інше?
В секундному роздумі вартовий оглянув приміщення, і в його голові поселилась ідея, від якої велике вухо смішно здригнулось, а хвіст почав рухатись жвавіше, хоч вираз лиця залишався незмінно спокійним.
— Від Мондштадту до Сумеру лежить довгий шлях. Ти, напевно, зголодніла?

Share232022-12-12 15:13:50

Posted by: Cole Turner
belthazar
Questionnaire: КОУЛ ТЕРНЕР
Charmed
Quote: поки ти ще оживаєш
я буду твоїм криком
1 285 UAH
Posts: 2087
Respect: +2455

неактуальні потрібні персонажі

Share242022-12-18 22:44:50

Posted by: Dino Adamidi
Guest

W A N T E D

Ной

- milo ventimiglia -

О С Н О В Н І П Р И К М Е Т И

Повне ім'я:
Ной/Ноа, ~25років, прізвище/прізвиська за тобою
Назва всесвіту:
battlestar galactica
Сімейний стан:
Підопічний, а далі побачимо:)
Статус:
авторський персонаж, ув'язнений на Astral Queen, колишній торговець зброєю, член кримінального угрупування Ха'Ла'Та.

ХТО ТИ?

Персонаж виник як НПС у грі і так сподобався, що ми захотіли його оживити:)
Ной народився на Тауроні. Мав брата-близнюка, Урі, з яким були не розлий вода від народження. Разом спочатку ховалися, потім тікали, потім давали здачі п'яному батьку. Разом шукали кращої долі, ніж батрачити на шахтах, заводах чи м'ясокомбінатах Таурону… і разом знайшли цю долю у Ха'Ла'Та — кримінальному синдикаті, що виріс із повстанських сил громадянської війни кількадесят років тому. Торгували зброєю — не в колоніальних масштабах, а так, в роздріб. Як саме Ной та Урі завинили перед босами — вирішувати тобі. Приховали частину виручки, чи врятували когось, кого рятувати було не варто — мій персонаж не в курсі, а Ноя разом із братом "здали" поліції, навісивши на них достатньо, аби ті опинились на Стіксі, де тримають найнебезпечніших злочинців (можливо, і не було боргу, можливо, це було завдання, бо Ха'Ла'Та мали справи на Стіксі і потребували пари рук та очей там? Як захочеш:))
Втім, у в'язниці близнюки просиділи недовго: обох викликали на Каприку чи то для повторного слухання справи, чи для розгляду дострокового звільнення… до Каприки Astral Queen не долетіла. Власне, ніхто не долетів. За три тижні від нападу на колонії Ной та Урі опинились в числі ув'язнених, яким випало добувати воду з льоду на недружній планеті після кризи з водою у флоті. Разом і опинились серед тих в'язнів, які вважали сайлонів та напад на колонії вигадкою і які не придумали нічого кращого, як захопити корабель, який віз їх з робіт назад на Astral Queen. Короткого спілкування з екіпажем вистачило близнюкам, щоб переконатися в тому, що напад все ж був і захоплення корабля і заручників було помилкою. Вони пішли проти "своїх". Урі заплатив життям, Ной — гарним лицем і теж, якоюсь мірою, життям, тим, що було одне на двох, а тепер — вчитись якось жити самому.

ХТО Я?

Діно Адаміді, першокласний навігатор, теж тауронець і теж зі складною історією взаємодії з Ха'Ла'Та. Неговіркий, впертий, трохи складніший та неочевидніший, ніж здається. В планах на гру — витягти Ноя з Astral Queen та якось пристосувати до нового життя. Якщо захочеш розвивати кримінальну гілку то є кілька ідей на детектив, пошук справедливості та помсту. Якщо нє — будемо вигадувати щось інше.
Я пишу українською, від третього лиця в теперішньому часі, 2,5 — 5к символів. Люблю потриндіти про гру і не тільки про гру та поділитися музикою.
Чекаємо на тебе з Реєю, ~~маємо приємні бонуси, якщо ти чув про таку штуку як LARP~~ приходь:)

Контакти:	Мова гри:
поклич мене в гостьовій, далі месенджер чи ПП.	бажано українська, але готовий обговорити

- приклад гри -

Якого дідька вони приперлись, — зла думка.
Якого дідька ти на нього кинувся, малий! — гірка.

Діно чує у вухах хрускіт власного носа та опиняється на підлозі, раніше, ніж встигає зреагувати (хоча — що б він зробив? Приєднався б до мертвого близнюка?), удар грубого чобота в живіт примушує коротко хекнути. В повітрі пахне порохом і солодкуватим запахом свіжої крові, яка заливає рожеві кавалки мізків та уламки кісток черепа з розтрощеної потилиці Урі на панелі другого пілота. Кров на панелі навігатора і кров на світлому килимі підлозі рясно струменить з розсіченого обличчя Ноя, і кров на килимі просто під його лицем, кров заважає дихати, огортає язик солоним, залізним.

Все видається сповільненою зйомкою якогось каприканського бойовика. Пістолет у витягнутій руці. Розширені очі Реї на заляпаному чужою кров'ю обличчі. Відлуння її вскрику у вухах крізь дзвін від удару.
"Я чув, навігаторів теж вчать літати".
Дзвін у вухах стає нестерпним і він, у цьому густому, розтягнутому в часі киселі приреченості, за мить до останнього ривка — збити з ніг, збити постріл, навіть ціною власного життя, тільки б не дивитись — не одразу усвідомлює, що це сигнал.
Голос Гаррієт повертає плин часу у норму.
Діно через силу ковтає кров.
— Ми мусимо відповісти, — каже він і знову отримує чоботом в живіт, на цей раз не встигає напружити м'язи, щоб погасити хоч якось удар.
— Стрибай! — майже кричить ватажок.
Сивий хапає його за сорочку, примушуючи встати, недорога тканина уніформи тріщить.
— Послухай! — Діно кричить теж, начхавши на можливість наступних ударів, і на те що дихати боляче, — У тебе немає припасів і мало тиліуму, але вже є заручники! Вийди з ними на зв'язок, вимагай тиліуму та припасів, бо ми, до біса, всі здохнемо дорогою! На тому, що є, нам летіти — роки! Ти командуєш, у тебе зброя і люди, у тебе заручники! Але якщо ми не відповімо, вони розстріляють нас як бісів Олімпік!
Ватажок мовчить кілька секунд, потім трохи обертає лице до сивого, не зводячи очей з Реї.
— Вируби його.

***
— Галактика, це Смайлі. Бачу судно. Це Virgon Express.
— Смайлі, це Галактика. Чудово, зв'яжися з ними.
— Вони не відповідають.
— Срак. Перепрошую, Смайлі. Зроби коло. Чи ти бачиш людей на борту?

— Галактика, це Смайлі. Відповідь позитивна, повторюю, позитивна, на борту є люди. Запит на подальші дії.
***
Дуло пістолета дивиться на Рею, над ним — холодні сині очі. Можливо, за інших умов — в іншому житті — цей чоловік міг би вважатись привабливим. Та зараз злість спотворює риси його обличчя, яке і так не дуже пошкодувало життя.
Діно лежить там, де впав — частково поверх ніг чи мертвого, чи непритомного Ноя, з розсіченої над скронею шкіри ллється кров.
— Приймай виклик, — наказує кеп Реї, — Одна дурниця — і далі летітимемо без бортінженера. Вона, на відміну від вас, не незамінна.

Last edited by Dino Adamidi (2022-12-19 12:01:01)

Share252022-12-25 01:04:51

Posted by: Daemon Targaryen
Dark Sister was made for nobler tasks
Questionnaire: ДЕЙМОН ТАРГАРИЄН
House of the Dragon
Quote: Дракони жахливо нетерплячі. І у них неймовірне терпіння.
1105 UAH
Posts: 542
Respect: +541

заброньована

W A N T E D
Лейна Веларіон

- можливо Фрея Алан -

О С Н О В Н І П Р И К М Е Т И
Повне ім'я:
Лейна Веларіон
Назва всесвіту:
a song of ice and fire
Сімейний стан:
наречена, а згодом і дружина; літала на драконі Вхагар
Статус:
канонічний персонаж із книг та серіалу
ХТО ТИ?

Лейна — винятково прекрасна жінка. Висока, струнка, з довгим золотисто-білим волоссям, які спадають їй нижче плечей — Лейна успадкувала красу істинних Таргарієнів від своєї матері, а сміливий і нерозважний дух від батька.
Після смерті першої дружини Візеріса I великий мейстер Рунцітер став схиляти короля до нового шлюбу і в якості дружини пропонував леді Лейну Веларіон. Рунцітер вказував, що, взявши дівчинку за дружину, Візеріс зможе залагодити конфлікт, що виник між Залізним Троном і Дріфтмарком, а Лейна неодмінно буде чудовою королевою. Але Візеріс вважав за краще взяти за дружину Алісенту Хайтауер, що викликало невдоволення лорда Корліса і посилило напругу між домами, але не стурбувало саму Лейну.
Незабаром Лейна була заручена з сином Морського владики Браавоса, але його батько помер перш, ніж вони змогли одружитися, а сам син виявився марнотратним дурнем, бо втратив багатство і могутність своєї сім'ї до появи в Дріфтмарку. Не маючи можливості позбутися небажаного нареченого, проте не бажаючи нарешті влаштувати їхній шлюб, лорд Корліс неодноразово відкладав весілля. Деймону прийшлось вчинити як справжньому лицарю — він вбив небажаного нареченого і сам одружився на доньці Морського Змія.
ХТО Я?

Одні кажуть, що Деймон Таргарієн закохався у Лейну Веларіон, лише поглянувши їй у вічі. Інші в свою чергу заявляють, что донька владики Дріфтмарка була для брата короля лише можливістю возвиситись. Як би там не було, але буде цікаво заглянути всередину цих стосунків, і поміркувати чого ж там було більше — розрахунку чи почуттів? Адже не буде таємницею те, що Деймон все ж таки був досить захоплений Лейною, з якою мав досить багато спільного.
Також досить близькими їхнє подружжя було з Рейнірою, дружиною брата Лейни. Вони втрьох також багато часу проводили разом, через що багато непристойних пліток почало блукати слідом за ними.
Як би там не було, але життєвий шлях Лейни — обмежений і закінчився тоді, коли у неї все життя було ще попереду. Але для гри нам епізодів у насиченому житті Таргарієнів-Веларіонів нам вистарчить. Я більше схиляюсь до гри довкола книжкового варіанту, тому і уявляю собі Лейну — не такою, як у серіалі.

Контакти:
Мова гри:
гостьова/приватні повідомлення
укр
- приклад гри -
[indent] Він нічого не вимовив у відповідь на слова племінниці про нову королеву. У Деймона були свої думки з приводу надмірного поспіху його брата в зачатті нового сина, які, певне, ранили Рейніру так само, як і добре необдумані вчинки короля стосовного його брата, що завжди дослухався до інших більше, аніж до дракона в собі. Або ж до іншого дракона поруч. Вони, спадкоємці крові дракона не мусять поводити себе так, як ті що лише мріють бути дотичними до їхньої сім’ї. На жаль, брат завжди був надмірно захопився мирною політикою, що лише розніжує, присипає увагу та забирає бадьорість духу. В молодості Візеріс був не таким. Натомість Деймон зробив крок у бік — таким чином, щоб опинитись біля зручного крісла, в яке і опустився так начебто йому було далі складно стояти, але із повною зневагою до норм придворного етикету, виставив обидві свої ноги на стіл перед тим зручним кріслом. З такою ж самою зневагою він ставився до обраниці свого брата, яку ніколи не назове своєю королевою.
[indent] Зрештою, якщо після смерті королеви Емми, Візерісу так кортіло мати когось настільки ж прекрасного у своєму ліжку, то не обов’язково було одружуватись на тій, кого йому підклав під бік десниця. Існують жінки, які можуть бути гарною втіхою, можуть подарувати насолоду і не тільки, не просячи зробити їх королевами. Але його брат надто сильно дослухається до септонів, що змушують його чинити так, як би драконові не слід було.
[indent] — Dīnilūks iksis iā political arrangement syt se riñar hen zaldrīzes, — заявив він Рейнірі, запрошуючи племінницю знаком руки наблизитись до нього. Так, наче він не зрозумів тих її слів про суку, яку звали його дружиною. Шлюб з нею, який зв’язував йому руки і ноги, а брат досі не давав можливості розірвати ці ненависні пути, був ненависним для нього. Але зараз, як і кожен день свого життя, він демонстрував відкриту зневагу до нього так само як і до тих, хто думав, що зможуть ці пути стримати дракона. — Īlon daor rual jemēla naejot iderēbagon hae iā valzȳrys, sesīr lo bisa iderennon iksis forced bē īlva ondoso circumstances, - провадив він далі, взявши руку племінниці в свою.
[indent] — Aōha kepa vēttan tolī than mēre mistake isse zȳhon ābrar: ziry shouldn't emagon married se tala hen ondos hen dārys, sepār hae ziry shouldn't emagon forbidden nyke naejot divorce. Yn ziry surprised nyke bona ziry ivestragī ao naejot iderēbagon aōha valzȳrys. Bisa iksis… - він задумався на мить, коли провід зовнішньою стороною долоні по ніжній шкірі руки принцеси, — ao jorrāelagon. Yn gaomagon ao gīmigon qilōni emā naejot find?

Last edited by Daemon Targaryen (2024-05-12 16:30:54)

Author signature

Now I am the violence
I am the sickness
Won't accept your silence
Beg me for forgiveness

Share262022-12-25 23:16:43

Posted by: Kherson
кавуновий мафіозі
Questionnaire: ХЕРСОН
cities
Quote: коли туману вже не стало, а сонце пробивається крізь сни. не прокидайся, ще зарано, не прокидайся, трохи ще поспи.
995 UAH
Posts: 821
Respect: +1854

Херсон розшукує:
КАСТ ЛЮДИНИ-БЕНЗОПИЛИ

песики повинні бути слухняними і відповідати так або гав.

chainsaw man//людина-бензопила//нічого адекватного там немає і не буде//неймовірні твісти у плоті//відвал башки//етс.

[indent] я хайпую, якщо ви досі цього не зрозуміли, але най буде…ця фанхата — щось неймовірне, дуже йобнуте //бо так воно і є//, а ще затягує в себе дуже сильно, не дозволяючи тобі полишити думки про якісь хеди та інші штуки; одразу кажу, що сміливо візьму твінка і не залишу нікого без гри, а якщо хтось помер — ми зробимо так, щоб не помирав, окрім…то вже не важливо. лб — шалений простір для втілення сміливих фантазій, тому що є де розійтись, та є з чим пограти, бо є певні натяки на відносини деяких персів, але це вже залежить від того, що до вподоби саме вам. але ж не самими відносинами розважатися, бо можна також поринути у кроваву різню з демонами і полахати з цього.

[indent] корочє! чекаю дуже сильно, буду приймати кожного з обіймами і антидепресантами, бо вони вам знадобляться.
[indent] без графіки не залишу, тому що я така собі аєстетік людина.

що можу грати:

денджі/павер;
акі/хімено;
~~гайз, але це ж аб‘юз і токсік ви що таке любити ладно я також люблю~~ макіма/денжі;

роль можу взяти будь-яку.

[indent] вас прошу лише про одне — не зникати в якусь невідомість.

зв'язок	мова написання постів
гостьова/приватні повідомлення.	укр/рос, але ми тут зібралися щоб укр грати, хоча ситуації різні бувають.

Author signature: врятуй мою душу, але не роби з неї попіл

Share272022-12-31 13:42:34

Posted by: Aegon II Targaryen [x]
Guest

W A N T E D

Гелейна Таргарієн

- Phia Saban -

О С Н О В Н І П Р И К М Е Т И

Повне ім'я:
Гелейна Таргарієн, королева
Назва всесвіту:
a song of ice and fire [house of the dragon]
Сімейний стан:
дорога сердцю сестра, дружина, мати
Статус:
канон

ХТО ТИ?

Ти появилась на світ на два роки пізніше за мене. Червонощока і пухкенька ти верещала так, що ворони сполошилися в вежі мейстера. Довгоочікувана дівчинка, мамина радість та втіха. На твою честь влаштували бенкет, де тільки й були балачки, яка ж бо то радість для жінки родити доньку. Матінка всі ті розмови слухала, невпинно намагаючись заколисати тебе у себе на колінах. Вона посміхалась і погоджувалась, що синів королеви родять для королівства, а от доньки – це їх щастя, їх втіха, особистий подарунок від богів. От тільки не розуміла молода та вродлива королева, як це вічно крикливе дівчисько може бути радістю? Не розуміла, але мовчала, бо такі вже звичаї в нашому Вестеросі.

Ти завжди була особливою. Тиха, сама у себе на думці, більше зацікавлена світом всякої повзучої гаді під ногами чим великою історією власного дому. Тебе намагались зробити нормальною: навчали танцям, та шиттю, арифметиці, читанню та геральдиці, ти разом зі мною вивчала валірійську та у дванадцять років осідлала дракона, на ім'я Вогняна мрія, але власний світ – той що у голові, що промовляє до тебе у снах – міцно взяв в обійми й не збирався відпускати.

Наш шлюб був лише питанням часу. Така вже традиція дому Таргарієнів, що старший син повинен взяти собі за жінку сестру. Сказати, що мені було радісно зв’язати життя з недалекою, як мені здається, дівкою – це все одно що запевняти всіх у вмінні стяти проти вітру – безглуздо та смішно. Мабуть, і ти не дуже горіла бажанням бачити саме мене своїм чоловіком – два молодші брати більш виховані та не хвастаються своїми нічними подвигами в борделях, — але ніхто нашою думкою не цікавився. Обмін обітницями в септі Королівського Причалу, великий банкет та тости за наше здоров’я і твою плодовитість. Гості перешіптувалися, що наречена якась надто сумна і ні разу за день не посміхнулась. Я ж наклюкався так, що тільки чудом не заснув під столом.

Через рік після одруження ти стала матір’ю, подарувавши королівству двох чудових діточок. Хлопчика назвали Джейгейрисом, а дівчинку — Джейгейрою. Обом в колиски поклали по драконовому яйцю, які незабаром проклюнулися. Та з двійнятами не все добре. Джейгейра росте дуже повільно. Вона не плаче, не всміхається – не робить нічого з того, що мають робити немовлята. Її брат має по шість пальців на лівій руці й на обох ногах. Та ти їх любиш і приймаєш з усіма недоліками. Я ж… що ж, принаймні в голос не звинувачую тебе в їх "особливостях".

А ще, Гелейна, у тебе є слова, що зриваються з вуст проти твого ж бажання і часто вони бувають вісниками страшних перемін.

ХТО Я?

Я не найкращий у світі чоловік, батько та взагалі, то треба було Еймонду родитися першим. Але маємо, що маємо, як то кажуть в народі. Буде чесним і скажу, що раптового навернення в сім’ю не обіцяю, але мені хотілось, щоби поступово і неспішно наші стосунки йшли в сторону розуміння та підтримки (наскільки це взагалі можливо, враховуючи твої віщі сни та мою любов до вина). Дітей я люблю і нехай згадую про них не так часто, але все-таки час з ними проводжу не тільки коли мекнув.

І так, буду відкритим до кінця: я не хочу ходити рогатим. Те що Еймонд молодець і завжди готовий виконати обов’язок – це добре, але я якось погано уявляю, як Гелейна бігає в його опочивальні. Розумію, що з моєї сторони – це егоїстично, бо Семеро вчать нас ділитися, але я за канонічну історію, де мої діти, то мої діти.

Букви в постах не рахую і насправді не такий вже душнило, як може здатися, читаючи попередні рядки. Охоче потеревеню у флуді, обговорю всі можливі теорію та поділюсь хендканонами.

Контакти:	Мова гри:
гостьова, а потім можу скинути тг	укр

- приклад гри -

[indent] - Ну ж бо, Джейс, не будь маминим хлопчиком, - дружній удар по спині та зовсім недружні слова – швидше насмішка, як-то буває у дворі Червоної фортеці, коли хлопці сходяться в бою під пильним керівництвом та наглядом сера Крістона.
[indent] Ейгон не чекає, коли дорогий серцю племінник найде знову тисячу та одну відмовку, молодий Таргарієн підкликає миловидну дівчину-служницю та тільки одним жестом – слова треба берегти для рівних собі – наказує знову наповнити кубки.
[indent] – Всього третій келих, дивись, ти навіть не злився з гербом нашого дому.
[indent] Навмисний акцентує на «нашому», нехай чим більше Ейгон дивиться на Джейкериса, тим більше бачить в ньому обриси сера Костолома, а не солодкого літнього рицаря Лейнора Веларіона. Можливо, матінка дійсно має рацію і синочки дорогої старшої сестри більше Стронги, а не Веларіони? Ейгон ще раз дивиться на Джейса – похмурого і задумливого хлопчиська, що в один трагічний та одночасно радісний для Вестероса день зійде на Залізний трон – намагається знайти десять спільних рис з первістком Морського Змія та надто швидко втрачає інтерес.
[indent] – Ти ж майбутній король, Джейсе. Тобі не повинно крутити голову від одного ковтка солодких дарів Арбора.
[indent] Хлопчисько навпроти тільки намочує губи в келиху з вином в той час, як Ейгон п’є великими ковтками, припадаючи до кубка, як то буває загублені душі в Червоній дорійській пустелі припадають до джерельця, що пробиває собі шлях серед каміння, гір та піску. Ейгон п’є та не може напитися. Він не смакує, букет з винограду зібраного ще до сходу сонця, польових квітів та меду не розкривається у нього на язиці. Якщо на те пішло, принцу що дорійські помиї, що вина Простору чи Заходу – все на один смак. Він жадібно пив би навіть скисле козяче молоко, як то кажуть п’ють дикарі дотракійці, що найшли своє місце серед диких земель Есоса, тільки забутись, не чути той паскудний голос матінки, який любить повторяти, що це він майбутній король, а значить повинен бути… А так зразу не згадати. Здається, останній раз вона вимагала від нього не принижувати Еймонда на очах у Веларіонів. Чи це було день назад, а сьогодні зранку вона зняла крик, бо Ейгон знову назвав Гелейну дурною? Так він же правду сказав. Мало того, він твердо переконаний, що повитуха, яка приймала пологи у матінки, була не дуже обачною, та кинула дорогу сестричку на підлогу. Бідолаха с тих пір і мучиться. А разом з нею мучитись повинен і Ейгон, бо ж проклята валірійська традиція проголошує, що діток треба одружувати між собою, а не розбавляти кров драконів всякими смертними, як от Арени чи Гайтавери.
[indent] - Знаєш, Джейс, а ми з тобою маємо багато спільного…
[indent] Ейгон заводить звичну для себе пісеньку. Та тільки серце починає наповнятись любов’ю до племінника, як двері в опочивальню відкриваються і лицар з білим плащем за плечима оповіщає, що татусь дуже скучив за синочком. Ні, звісно лицарі королівської гвардії подібного не говорять, всього лиш оповістили, що король бажає бачити Ейгона у своїх опочивальнях, але одурманений нектарами Арбора юний розум все перекрутив, поставив з ніг на голову та дуже тому втішився.
[indent] - Дурна справа заставляти короля чекати, - замість вибачень та обіцянок, що наступного разу їх точно ніхто не потривожить. – Можеш вино забрати з собою. Вгости Люка.
[indent] Голова йде обертом треба тільки піднятись на ноги. Ейгон чіпляється за стіл і якийсь час просто вгризається поглядом у стільницю, повільно моргає. Джекейрис нехай пити не вміє, але благородний до срачки, допомагає нещасному дядечку доплентатись – бере під руку, як то він кохана всього життя леді, неспішно чимчикує до дверей.
[indent] - Заждіть, - Ейгон не зовсім пам’ятає, як в руках опиняться кухоль з прохолодною водою, та він випиває з нього залпом, стараючись не зустрічатись поглядами з лицарем.
[indent] - Він бодай в настрої? – питає швидше аби лише не мовчати чим дійсно з інтересу, та лицар з білим плащем лише відкриває двері, пропускаючи принца вперед. – У вас таке лице ніби на сніданок власний меч проковтнули, - і знову мовчання. Спасибі, що бодай в плечі не штовхнули.
[indent] Червона фортеця – лабіринт із коридорів, та східців, переходів та дверей. Лабіринт, що став для нього і в’язницею, і домом одночасно. Сп’яніла від вина душа молодого принца рветься на волю – туди де він не зобов’язаний рівно тримати спину і посміхатись всякому дрібному лорду, що прибув до двору тільки з одною метою - а що як вдасться підкласти доньку під одного з нащадків королівської династії, - та ноги ледь-ледь держать його. Ейгон охоче оперся спиною до прохолодної стіни та замкнув на якийсь час оченята, солодко перераховуючи овечок. Але ні, батько чекає, батько забажав з ним говорити. Мабуть, якби випив він на один келих менше, то жвавіше підіймався східцями. І де тільки носило проклятого лицаря весь цей час?
[indent] Зупинка перед дверима в плати короля. Лицар звітує перед своїми побратимами, короткий погляд сера Арика (а можливо це Ерик?) і Ейгон ледь втримується, щоби не виблювати весь свій багатий сніданок на його чистенькі чобітки. Рицар зникає за дверима та не встигає принц перерахувати всіх богів, як знову появляться перед очима. Батько готовий прийняти сина. Глибокий вдих і видих, посмішка і пряма спина. Ейгон робить крок вперед, за ним замикаються двері.
[indent] - Ви мене шукали, батьку, - не запитання, швидше констатування факту, як от сонце встає на сході, а Еймонд – мамин мазунчик.
[indent] Ейгон робить ще крок вперед, але не більше. Кривиться, бо останній кубок вина дає про себе знати, але посмішку з лиця не стирає. Раніше він підійшов би та поцілував короля в щічку, побажав хорошого дня та поцікавився самопочуттям. Раніше – це коли Ейгону було п’ять і він ще тішився тим крихтам уваги, що діставались йому від батьків.

Last edited by Aegon II Targaryen (2022-12-31 13:52:40)

Share282023-01-02 00:18:11

Posted by: Aegon II Targaryen [x]
Guest

W A N T E D

Еймонд Таргарієн

- Ewan Mitchell -

О С Н О В Н І П Р И К М Е Т И

Повне ім'я:
Еймонд Таргарієн в народі відомий, як Еймонд Одноокий
Назва всесвіту:
a song of ice and fire [house of the dragon]
Сімейний стан:
той самий брат, що в усьому кращий, але корона все рівно дісталася мені
Статус:
канон

ХТО ТИ?

Той самий син маминої подруги: слухняний, відданий сім’ї та традиціям дому, Еймонд чудовий мечник, може на тверезу голову заливати про культуру та релігію, а ще в нього найбільший дракон. Еймонд – мамина втіха, мамин мазунчик та взагалі, мабуть, Алісента воліла, щоби саме другий син успадкував корону та королівство, а не ось цей, що вічно як не вином заливається, то під спідницями у шлюх від власної дружини ховається. Візерис же нехай втішається здобутками молодшого сина, але все одно це не Рейніра. Єдиний хто регулярно хвалить та дає поради, як краще бити противника – сер Кристон Коль. О, так, ви якби могли, то вже давно обмінялися клятвами в септі браслетиками вічної дружби.

В дитинстві у нас з тобою були деякі, кхм, нюанси, але ніхто не винен, що з гумором у тебе склалось трішки гірше чим з усім іншим. Про Рожевий Жах я намагаюсь не згадувати, а ти удаєш ніби й не було часів, коли тебе кликали Еймонд-без-дракона. Ти приручив Вхагар. Ось так взяв і заліз на спину найбільшого та найстарішого дракона, а потім розказував всім, що більше боявся попастись і отримати прочуханки від дорослих ніж бути з’їждженим драконом.

Бійка в Драконячому лігві та виколоте око одним із байстрюків нашої дорогої сестри. Про той інцидент говорять досі за твоєю спиною, але пошепки. Четверо на одного – нечесно, погоджуюсь, але, нехай би тебе деревовк за сраку вкусив, Еймонде, про Стронгів міг і змовчати, можливо, багатьох незручностей вдоюсь би уникнути.

Носиш тепер круту пов’язку і взагалі вставив собі сапфір замість ока. Гордий, але злопам’ятний. Ти вважаєш себе кращим у всьому і не безпідставно. Ти міг би легко зайняти моє місце (ти знаєш, як це зробити), але віра в богів для тебе не пусті навчання матері, ти знаєш, що проливати рідну кров – старший гріх навіть для Таргарієнів.

Одного разу прийде твій час.

ХТО Я?

Приходь, братику. Обіцяю, обійдемось без неприємних жартів та згадок про твій перший похід в бордель. У нас тут зібрався дружній колектив, але всі топлять за фракцію Чорних, а я один не вивожу. Обіцяю любити, знаходити час на теревені та тішити постами. Про себе можу сказати, що хочу відіграти як епізоди в дитинстві, так і загострити наші відносини в теперішній час. ~~А ще я питав Деймона і він дозволив вбити Люка та влаштувати файершоу в Річкових землях~~

Контакти:	Мова гри:
гостьова, а дальше розберемось	укр

- приклад гри -

[indent] - Ну ж бо, Джейс, не будь маминим хлопчиком, - дружній удар по спині та зовсім недружні слова – швидше насмішка, як-то буває у дворі Червоної фортеці, коли хлопці сходяться в бою під пильним керівництвом та наглядом сера Крістона.
[indent] Ейгон не чекає, коли дорогий серцю племінник найде знову тисячу та одну відмовку, молодий Таргарієн підкликає миловидну дівчину-служницю та тільки одним жестом – слова треба берегти для рівних собі – наказує знову наповнити кубки.
[indent] – Всього третій келих, дивись, ти навіть не злився з гербом нашого дому.
[indent] Навмисний акцентує на «нашому», нехай чим більше Ейгон дивиться на Джейкериса, тим більше бачить в ньому обриси сера Костолома, а не солодкого літнього рицаря Лейнора Веларіона. Можливо, матінка дійсно має рацію і синочки дорогої старшої сестри більше Стронги, а не Веларіони? Ейгон ще раз дивиться на Джейса – похмурого і задумливого хлопчиська, що в один трагічний та одночасно радісний для Вестероса день зійде на Залізний трон – намагається знайти десять спільних рис з первістком Морського Змія та надто швидко втрачає інтерес.
[indent] – Ти ж майбутній король, Джейсе. Тобі не повинно крутити голову від одного ковтка солодких дарів Арбора.
[indent] Хлопчисько навпроти тільки намочує губи в келиху з вином в той час, як Ейгон п’є великими ковтками, припадаючи до кубка, як то буває загублені душі в Червоній дорійській пустелі припадають до джерельця, що пробиває собі шлях серед каміння, гір та піску. Ейгон п’є та не може напитися. Він не смакує, букет з винограду зібраного ще до сходу сонця, польових квітів та меду не розкривається у нього на язиці. Якщо на те пішло, принцу що дорійські помиї, що вина Простору чи Заходу – все на один смак. Він жадібно пив би навіть скисле козяче молоко, як то кажуть п’ють дикарі дотракійці, що найшли своє місце серед диких земель Есоса, тільки забутись, не чути той паскудний голос матінки, який любить повторяти, що це він майбутній король, а значить повинен бути… А так зразу не згадати. Здається, останній раз вона вимагала від нього не принижувати Еймонда на очах у Веларіонів. Чи це було день назад, а сьогодні зранку вона зняла крик, бо Ейгон знову назвав Гелейну дурною? Так він же правду сказав. Мало того, він твердо переконаний, що повитуха, яка приймала пологи у матінки, була не дуже обачною, та кинула дорогу сестричку на підлогу. Бідолаха с тих пір і мучиться. А разом з нею мучитись повинен і Ейгон, бо ж проклята валірійська традиція проголошує, що діток треба одружувати між собою, а не розбавляти кров драконів всякими смертними, як от Арени чи Гайтавери.
[indent] - Знаєш, Джейс, а ми з тобою маємо багато спільного…
[indent] Ейгон заводить звичну для себе пісеньку. Та тільки серце починає наповнятись любов’ю до племінника, як двері в опочивальню відкриваються і лицар з білим плащем за плечима оповіщає, що татусь дуже скучив за синочком. Ні, звісно лицарі королівської гвардії подібного не говорять, всього лиш оповістили, що король бажає бачити Ейгона у своїх опочивальнях, але одурманений нектарами Арбора юний розум все перекрутив, поставив з ніг на голову та дуже тому втішився.
[indent] - Дурна справа заставляти короля чекати, - замість вибачень та обіцянок, що наступного разу їх точно ніхто не потривожить. – Можеш вино забрати з собою. Вгости Люка.
[indent] Голова йде обертом треба тільки піднятись на ноги. Ейгон чіпляється за стіл і якийсь час просто вгризається поглядом у стільницю, повільно моргає. Джекейрис нехай пити не вміє, але благородний до срачки, допомагає нещасному дядечку доплентатись – бере під руку, як то він кохана всього життя леді, неспішно чимчикує до дверей.
[indent] - Заждіть, - Ейгон не зовсім пам’ятає, як в руках опиняться кухоль з прохолодною водою, та він випиває з нього залпом, стараючись не зустрічатись поглядами з лицарем.
[indent] - Він бодай в настрої? – питає швидше аби лише не мовчати чим дійсно з інтересу, та лицар з білим плащем лише відкриває двері, пропускаючи принца вперед. – У вас таке лице ніби на сніданок власний меч проковтнули, - і знову мовчання. Спасибі, що бодай в плечі не штовхнули.
[indent] Червона фортеця – лабіринт із коридорів, та східців, переходів та дверей. Лабіринт, що став для нього і в’язницею, і домом одночасно. Сп’яніла від вина душа молодого принца рветься на волю – туди де він не зобов’язаний рівно тримати спину і посміхатись всякому дрібному лорду, що прибув до двору тільки з одною метою - а що як вдасться підкласти доньку під одного з нащадків королівської династії, - та ноги ледь-ледь держать його. Ейгон охоче оперся спиною до прохолодної стіни та замкнув на якийсь час оченята, солодко перераховуючи овечок. Але ні, батько чекає, батько забажав з ним говорити. Мабуть, якби випив він на один келих менше, то жвавіше підіймався східцями. І де тільки носило проклятого лицаря весь цей час?
[indent] Зупинка перед дверима в плати короля. Лицар звітує перед своїми побратимами, короткий погляд сера Арика (а можливо це Ерик?) і Ейгон ледь втримується, щоби не виблювати весь свій багатий сніданок на його чистенькі чобітки. Рицар зникає за дверима та не встигає принц перерахувати всіх богів, як знову появляться перед очима. Батько готовий прийняти сина. Глибокий вдих і видих, посмішка і пряма спина. Ейгон робить крок вперед, за ним замикаються двері.
[indent] - Ви мене шукали, батьку, - не запитання, швидше констатування факту, як от сонце встає на сході, а Еймонд – мамин мазунчик.
[indent] Ейгон робить ще крок вперед, але не більше. Кривиться, бо останній кубок вина дає про себе знати, але посмішку з лиця не стирає. Раніше він підійшов би та поцілував короля в щічку, побажав хорошого дня та поцікавився самопочуттям. Раніше – це коли Ейгону було п’ять і він ще тішився тим крихтам уваги, що діставались йому від батьків.

Last edited by Aegon II Targaryen (2023-01-07 11:31:49)

Share292023-01-07 10:12:38

Posted by: Baela Targaryen
Дівчинка з драконом
Questionnaire: БЕЙЛА ТАРГАРІЄН
House of the Dragon
Quote: Вони танцювали удень і вночі В засніжених залах пустих Узимку й до літа і знов до зими Доки стіни не впали униз
65 UAH
Posts: 244
Respect: +537

тимчасово неактуально

W A N T E D
Рейна Таргарієн

- Freya Allan -

О С Н О В Н І П Р И К М Е Т И
Повне ім'я:
Рейна Таргарієн, Рейна із Пентосу
Назва всесвіту:
a song of ice and fire [house of the dragon]
Сімейний стан:
улюбена сестра
Статус:
канон
ХТО ТИ?

Краща версія мене.

Рейна не буде скреготіти зубами, сипати прокляттями або намагатись нацькувати Караксеса на нещасну септу чи доньку стюарда через зауваження в свою сторону. Рейна посміхнеться і подякує у відповідь. В її крові трішки більше солі моря від Веларіонів чим вогню від Таргарієнів. Спокійна, завжди готова вислухати та допомогти, їй легко дається рукоділля та музика. Рейні подобається проводити час в колі доньок замкових лицарів чи за книгами в бібліотеці. Рейна була більше прив’язана до матері чим до батька, та це зовсім не означає, що її в новій сім’ї люблять менше за інших дітей. Заручена з молодшим сином принцеси Рейніри – Люсерисом – Рейна вже готується до ролі леді Дріфтмарку, нехай кожного вечора молиться Новим Богам за здоров’я бабусі. Вірна сім’ї та своєму обов’язку. Її дракон вмер незадовго після пробудження і втрату дівчинка перенесла дуже складно. З новим яйцем, подарованим після повернення в Вестерос, Рейна навіть спить. Вона мріє про дракона та одного прекрасного дня він у неї обов’язково буде. Але зараз Рейна відчуває себе в сім’ї білою вороною, нехай знає, що її люблять та цінують.
ХТО Я?

Пости пишу від 3 тисяч символів та як дальше піде. Більше орієнтуюсь на книжковий канон чим на серіальний. Спокійно відношусь до всяких виділень в тексті, графіки та «гри зі шрифтами», пости від першого лиця в ступор не кидають.
Буду рада сестрі та з радістю заберу в гру. У нас тут дружня атмосфера та приємна компанія.

Контакти:
Мова гри:
гостьова, потім або особисті повідомлення на форумі, або тг
укр
- приклад гри -
[indent] - Ні-ні—ні!
[indent] Крик крізь сон розриває глибоку тишу світанку. Жадібний ковток повітря та широко розплющені очі, серце збивається з ритму, намагаючись вирватись з грудей, а пальці до блідості зживають багряне покривало. «Я дома. Це все лише сон…», - слабке заспокоєння, бо тіні від свічки малюють химерні картини на стінах, а сон… він був таким справжнім. Погрози Еймонда – я спалю вас всіх у вогні, - сльози Рейни, жар від полум’яного подиху Вхагар… Бейла тремтить і каплі холодного поту стікають по скронях.
[indent] «Всього лише сон», - повторяє вона собі та пальці відпускають край покривала, а тіні на стінах більше не лякають. Тиша ранку та перші промені сонця, що пробиваються скрізь зачинені ставні заспокоюють, стишують серцебиття. Ще один глибокий вдих і, сконцентрувавши погляд на вогнику свічки, варто дорахувати до п’яти, як страх, що ще мить назад міцно тримав у своїх лещатах, зникає. В сні Еймонд був безжальний до неї та Рейни, полум’я Вхагар поглинуло Драконячий Камінь разом з усі його мешканцями, Бейла намагалась відшукати батька, але все марно. В сні вона залишилась одна, полум’я було так близько, а Еймонд… Її благання звеселяли його серце.
[indent] - Не дочекається, - шепіт порушую сону тишу опочивальні. Тихо, але впевнено Бейла Таргарієн дає собі обіцянку більше ніколи – ні у сні, ні наяву – не просити про помилування. Вона кров від крові дракона, її батько – принц Деймон Таргарієн, в їх жилах тиче кров Стародавньої Валірії і якщо Еймонд дійсно настільки дурний, що оберне гнів Вхагар проти сім’ї, то краще згинути в полум’ї битви чим лити сльози, надіятись на помилування. «Дракони не просять. Дракони беруть своє полум’ям і кров’ю».
[indent] У ранковій тиші чутний стук важких лицарських чобіт та лемент служниць. Бейла знає, скоро у двері її спальні постукає септа і якби не хотілось, але прийдеться відчинити, бути слухняною та ввічливою, явитись на сніданок вчасно і посміхатись, навіть якщо насправді хочеться плюнути між очі. «Він вкрав дракона моєї матері та всім на це байдуже». Ще вчора сльози лилися рікою, а гнів осліплював. Ніч вона провила оплакуючи матір та картаючи себе за слабкість. Сьогодні Бейла пообіцяла собі, що сліз не буде. Залишився тільки гнів.
[indent] Кам’яниста підлога приємно холодить стопи. Бейла знає, якщо висковзнути з кімнати зараз, то до сніданку її точно не знайдуть – замок Веларіонів їй все ще чужий, та вона вміє ховатись на конюшні чи на кухні серед мішків муки та зерна. Вона знає, своєю відсутністю за столом засмутить бабусю та дасть оточенню королеви причину пліткувати про своє дурне виховання – інше діло принцеса Гелейна слухняна як вівця, - але їй плювати. Чому вона повинна втішати та бути ввічливою з людьми про існування яких до цього лише знала зі слів батька та… матері? Знову глибокий вдих-видих та дорахувати до семи, втупивши погляд у підлогу, відчути біль в грудях і нагадати собі, що дракони не плачуть. Мама пішла – згоріла в полум’ї, - але вона точно не хотіла, щоби по ній лили вічно сльози. Лейна Веларіон любила життя, любила всміхатись та жартувати, літати на Вхагар та танцювати під дивні мелодії Пентосу. Бейла знає: найкраща шана пам’яті матері – це не дати болю поглинути себе. «Вона не хотіла б бачити мої сльози».
[indent] Бейла вислизую з кімнати, м’яко прикриваючи за собою двері. В костюмі для кінних прогулянок вона легко могла зійти за хлопчика-пажа, якби не сріблясте волосся. Східцями збігає вниз, де у внутрішньому дворі вже тренеруються лицарі. Серед Королівських гвардійців та лицарів Веларіонів, вона воліє віднайти батька, та все даремно. Поглядами принцеса зустрічається з сером Кристоном і всередині все холодніє. Вона пам’ятає слова королеви Алісенти. Гнів з яким вона вимагала сера Коля принести їй око Люцериса. «А якби він погодився?», - Бейла знає, батько не дозволив би лицарю навіть наблизитись до Люка, та все ж, страх огортає сердце. «Якби ми тільки залишись у своїх спальнях…». Бейла знає, дурно звинувачувати себе у всьому, що сталося – винен тільки Еймонд, - але якби вона та Рейна все-таки постаралися знайти батька, а не будити кузенів…
[indent] Сер Коль втрачає до неї інтерес. Швидко наносячи удари мечем, він повністю віддає себе бою. Бейлу танок сталі заворожує. Одного разу вона сказала мамі, що також хоче навчитись володіти мечем – як королева Вісенія, - мама засміялась та назвала її малою розбійницею. Бейла образилась та до кінця дня дулась на матір. Зараз би вона обняла матір та сказати, що вона її маленька розбійниця.
[indent] Сер Кристон вибиває меч з рук противника і принцеса втрачає інтерес. Вона вже давно не слідкує за боєм і оплески зівак, що зібралися на критому переході її спочатку приголомшують. Лицар допомагає своєму побратиму піднятися на ноги та коли розвертається до публіки, Бейли уже немає. Таргарієн втікає від чужих поглядів в місце, де точно зможе побути одна, куди спускаються найсміливіші – у лігво драконів. Після вчорашнього інциденту король наказав збільшити варту, але Джоффрі показав Бейлі інші шляхи до драконів – під замком, в павутині з переходів. Її там будуть шукати, але не зразу. Сніданок в компанії королеви та її дітей вона точно пропустить.
[indent] Темрява та сирість лігва драконів її не лякає. Бейла обережно ступає вперед, прислуховуючись до найменшого шурхоту. Її дракониця – Місячна Танцівниця – десь заховалась серед цих каменів та печер і Бейла знає, що знайде її.
[indent] - Де ти? – Шепоче, бо зовсім не хоче потривожити сон інших драконів. – Де заховалась? – Караксес та Мелеїс їй не нашкодять. Але на Дріфтмарку зараз є й інші дракони: дракониця принцеси Гелейни та красивий дракон принца Ейгона, Сіракс і… Вхагар. Чи може Вхагар їй нашкодити, якщо поруч немає Еймонда? «Я накажу своєму дракону спалити вас», - відлуння слів кузена все ще бринить в голові та більше нестрашно. Бейла впевнено робить ще один крок вперед.

Last edited by Baela Targaryen (2023-01-07 10:15:02)

Author signature: Rhaenyra Targaryen

Share302023-01-07 11:28:02

Posted by: Aegon II Targaryen [x]
Guest

W A N T E D

Дейрон Таргарієн

- в цьому надскладному питані повністю довіряю тобі -

О С Н О В Н І П Р И К М Е Т И

Повне ім'я:
Дейрон Таргарієн, ще не Дейрон Дерзкий
Назва всесвіту:
a song of ice and fire [house of the dragon]
Сімейний стан:
найкращий в світі брат
Статус:
канон книг

ХТО ТИ?

З нашої фантастичної четвірки ти вийшов найадекватнішим. Вихований, люб’язний, начитаний та не ображений на весь світ. Зростав в моїй с Еймондом тіні, а тому не звик командувати. Ти швидше виконавець. Смоктав одну з Джейсом цицьку (та я про годувальницю!), бо наш батечко думав, що так зможе вас здружити. Прорахувався, старий. Вплив матусі та її «зеленого» оточення виявився сильнішим. У дванадцять років тебе відправили до Старгорода, де ти мусив підносити чашу з вином Ормонду Гайтаверу та навчатися лицарської майстерності (пробач, братику, та сер Кристон вирішив, що належить тільки Еймонду). Твій дракон – Тесаріон – ще недостатньо зміцніла, щоби піднятися в небо разом з тобою, але ваш зв'язок надзвичайно сильний.

ХТО Я?

Я буду радий бачити Дейрона бодай у грі, якщо не пощастило побачити на екрані. Приходь, а я придумаю, як витягнути тебе з того проклятого Маяка. Нічого не стану вимагати окрім бажання гри, а про себе скажу, що постараюся пости не затримувати, старатись писати красиво та не спитися.

Контакти:	Мова гри:
гостьова, а дальше розберемось	укр

- приклад гри -

— Ну ж бо, Джейс, не будь маминим хлопчиком, — дружній удар по спині та зовсім недружні слова – швидше насмішка, як-то буває у дворі Червоної фортеці, коли хлопці сходяться в бою під пильним керівництвом та наглядом сера Крістона.
Ейгон не чекає, коли дорогий серцю племінник найде знову тисячу та одну відмовку, молодий Таргарієн підкликає миловидну дівчину-служницю та тільки одним жестом – слова треба берегти для рівних собі – наказує знову наповнити кубки.
– Всього третій келих, дивись, ти навіть не злився з гербом нашого дому.
Навмисний акцентує на «нашому», нехай чим більше Ейгон дивиться на Джейкериса, тим більше бачить в ньому обриси сера Костолома, а не солодкого літнього рицаря Лейнора Веларіона. Можливо, матінка дійсно має рацію і синочки дорогої старшої сестри більше Стронги, а не Веларіони? Ейгон ще раз дивиться на Джейса – похмурого і задумливого хлопчиська, що в один трагічний та одночасно радісний для Вестероса день зійде на Залізний трон – намагається знайти десять спільних рис з первістком Морського Змія та надто швидко втрачає інтерес.
– Ти ж майбутній король, Джейсе. Тобі не повинно крутити голову від одного ковтка солодких дарів Арбора.
Хлопчисько навпроти тільки намочує губи в келиху з вином в той час, як Ейгон п’є великими ковтками, припадаючи до кубка, як то буває загублені душі в Червоній дорійській пустелі припадають до джерельця, що пробиває собі шлях серед каміння, гір та піску. Ейгон п’є та не може напитися. Він не смакує, букет з винограду зібраного ще до сходу сонця, польових квітів та меду не розкривається у нього на язиці. Якщо на те пішло, принцу що дорійські помиї, що вина Простору чи Заходу – все на один смак. Він жадібно пив би навіть скисле козяче молоко, як то кажуть п’ють дикарі дотракійці, що найшли своє місце серед диких земель Есоса, тільки забутись, не чути той паскудний голос матінки, який любить повторяти, що це він майбутній король, а значить повинен бути… А так зразу не згадати. Здається, останній раз вона вимагала від нього не принижувати Еймонда на очах у Веларіонів. Чи це було день назад, а сьогодні зранку вона зняла крик, бо Ейгон знову назвав Гелейну дурною? Так він же правду сказав. Мало того, він твердо переконаний, що повитуха, яка приймала пологи у матінки, була не дуже обачною, та кинула дорогу сестричку на підлогу. Бідолаха с тих пір і мучиться. А разом з нею мучитись повинен і Ейгон, бо ж проклята валірійська традиція проголошує, що діток треба одружувати між собою, а не розбавляти кров драконів всякими смертними, як от Арени чи Гайтавери.
— Знаєш, Джейс, а ми з тобою маємо багато спільного…
Ейгон заводить звичну для себе пісеньку. Та тільки серце починає наповнятись любов’ю до племінника, як двері в опочивальню відкриваються і лицар з білим плащем за плечима оповіщає, що татусь дуже скучив за синочком. Ні, звісно лицарі королівської гвардії подібного не говорять, всього лиш оповістили, що король бажає бачити Ейгона у своїх опочивальнях, але одурманений нектарами Арбора юний розум все перекрутив, поставив з ніг на голову та дуже тому втішився.
— Дурна справа заставляти короля чекати, — замість вибачень та обіцянок, що наступного разу їх точно ніхто не потривожить. – Можеш вино забрати з собою. Вгости Люка.
Голова йде обертом треба тільки піднятись на ноги. Ейгон чіпляється за стіл і якийсь час просто вгризається поглядом у стільницю, повільно моргає. Джекейрис нехай пити не вміє, але благородний до срачки, допомагає нещасному дядечку доплентатись – бере під руку, як то він кохана всього життя леді, неспішно чимчикує до дверей.
— Заждіть, — Ейгон не зовсім пам’ятає, як в руках опиняться кухоль з прохолодною водою, та він випиває з нього залпом, стараючись не зустрічатись поглядами з лицарем.
— Він бодай в настрої? – питає швидше аби лише не мовчати чим дійсно з інтересу, та лицар з білим плащем лише відкриває двері, пропускаючи принца вперед. – У вас таке лице ніби на сніданок власний меч проковтнули, — і знову мовчання. Спасибі, що бодай в плечі не штовхнули.
Червона фортеця – лабіринт із коридорів, та східців, переходів та дверей. Лабіринт, що став для нього і в’язницею, і домом одночасно. Сп’яніла від вина душа молодого принца рветься на волю – туди де він не зобов’язаний рівно тримати спину і посміхатись всякому дрібному лорду, що прибув до двору тільки з одною метою — а що як вдасться підкласти доньку під одного з нащадків королівської династії, — та ноги ледь-ледь держать його. Ейгон охоче оперся спиною до прохолодної стіни та замкнув на якийсь час оченята, солодко перераховуючи овечок. Але ні, батько чекає, батько забажав з ним говорити. Мабуть, якби випив він на один келих менше, то жвавіше підіймався східцями. І де тільки носило проклятого лицаря весь цей час?
Зупинка перед дверима в плати короля. Лицар звітує перед своїми побратимами, короткий погляд сера Арика (а можливо це Ерик?) і Ейгон ледь втримується, щоби не виблювати весь свій багатий сніданок на його чистенькі чобітки. Рицар зникає за дверима та не встигає принц перерахувати всіх богів, як знову появляться перед очима. Батько готовий прийняти сина. Глибокий вдих і видих, посмішка і пряма спина. Ейгон робить крок вперед, за ним замикаються двері.
— Ви мене шукали, батьку, — не запитання, швидше констатування факту, як от сонце встає на сході, а Еймонд – мамин мазунчик.
Ейгон робить ще крок вперед, але не більше. Кривиться, бо останній кубок вина дає про себе знати, але посмішку з лиця не стирає. Раніше він підійшов би та поцілував короля в щічку, побажав хорошого дня та поцікавився самопочуттям. Раніше – це коли Ейгону було п’ять і він ще тішився тим крихтам уваги, що діставались йому від батьків.

Last edited by Aegon II Targaryen (2023-01-07 11:30:30)

Page: 1 2 »

Moye Misto

Forum navigation

User links

User info

застарілі заявки

Posts 1 to 30 of 51

Share12022-11-14 14:01:50

Share22022-11-15 20:29:15

Share32022-11-16 14:56:47

Share42022-11-16 20:00:50

Share52022-11-17 14:20:39

Share62022-11-17 18:46:43

Share72022-11-18 14:26:09

Share82022-11-18 15:24:51

Share92022-11-18 16:10:44

Share102022-11-18 17:01:17

Share112022-11-19 04:38:48

Share122022-11-19 14:12:36

Share132022-11-19 14:19:01

Share142022-11-20 13:51:17

Share152022-11-20 15:03:10

Share162022-11-21 00:16:09

Share172022-11-21 09:57:03

Share182022-11-22 15:18:24

Share192022-11-27 22:57:39

Share202022-11-28 19:29:46

Share212022-12-05 16:58:25

Share222022-12-05 18:02:30

Share232022-12-12 15:13:50

Share242022-12-18 22:44:50

Share252022-12-25 01:04:51

Share262022-12-25 23:16:43

Share272022-12-31 13:42:34

Share282023-01-02 00:18:11

Share292023-01-07 10:12:38

Share302023-01-07 11:28:02

Контакти:	Мова гри:
гостьова, а потім готовий перейти у приватні повідомлення та/або телеграм	укр/рос/англ

Контакти:	Мова гри:
гостьова та приватні повідомлення, загодом соціальні мережі	укр/рос/англ

Контакти:	Мова гри:
гостьова, потім або особисті повідомлення на форумі, або тг	укр