Десь... 2002.  Спочатку то була анімешна тусовка, яка переросла на анімешні ж рольовки, а потім і на форуми, такі, чисто для своїх. Перший саме форум, здається, був у 2003.  А в анімешну тусовку я попав через чат для любітєлєй фантастікі, де було до біса анімешніків і теж було прийнято типу грати. Там я познайомився з цікавими людьми, ми зустрілись в реалі, а потім знайшли в Києві аніме-клуб і завертє...

На форумах - не пам'ятаю, хто був раніше - Таскі з міжсобойчика по Фушигі югі чи ноунейм монгрел з "дорослого" форуму по аі но кусабі, то була "еліточка" з широко відомим у вузьких колах менестрелем Джемом, куди мене привели за ручку і сказали бути чемним. Я хакнув Юпу. Хоча, тут мене пам'ять підводить - я точно її хакнув на якійсь грі, але не впевнений, що саме на тай. Давно було. Ще якісь рольовки на дайрі.ру були. Там теж грав. Бляха.

Гаррі Поттер, Бетлстар Галактика та Драгон Ейдж.

Йеп, Бакі Барнс, Зимовий Солдат. Горів ним дуже довго, грав багато, взяв собі це ім'я позивним... повністю зіграти хорошу історію на форумах, так, щоб закрити гештальт, в мене не вийшло. Втім, коли бачив іншого Бакі на форумах, трохи нервувався і ревнував, типу, як так, це ж мій персонаж. Переніс його історію певною мірою в світ ГП на живі ігри, зіграв юним, дорослим і зовсім дорослим. А як відбулась еволюція... навіть не знаю. Просто в якийсь момент зрозумів, що більше не чіпляє від слова "взагалі". Не торкає історія, немає ревнощів, просто нічого. Думаю, переріс, коли трошки наївся війноньки.

Досить зрілий чоловік, з досвідом служби в силових структурах (чи щось на кшталт)  у бекграунді чи в нинішньому часі, з почуттям гумору та замашками паладіна. Не дурний (але може таким прикидатись). Достатньо сміливий. Фемініст. Бляха, полюбе фемініст. Я не можу зіграти мізогінного та/чи гомофобного персонажа. Десь від нпс - ізі, а так... ну нє, ну сорі. Травмованість варіюється, але грати персонажів без скелетів у шафах нудно:)

Всі мої персонажі чимось на мене схожі, а чимось - дуже відмінні. Крайності в обидві сторони - по-різному, але важко... хоча, легше, напевно, грати схожих.

Героїв😅

Є, але бажання виникає хіба що коли передивлюсь, та швидко минається. Відьмак, Шедоухантерс, СПН, Володар перснів, Варкрафт.

Перший пост завжди найважчий. А анкети я навіть люблю, якщо персонаж геть новий.

Захарію Ягеллона з серії ігор по Дурмштрангу:) мені дууууже цікаво подтвитись, що з нього виросте.

Кава. Файна зварена кава,зі спеціями, зранку з кухні, або просто запах кави що пливе на вулиці (наприклад, якщо гуляєш Вірменською чи Ствроєврейською вуличками)) або запах кави в улюбленій кав'ярні. Бо з файної кави починається хороший день.

Море. Ну, точніше не саме море, а водорості. От той солоний йодний запах, який буває на березі Чорного моря після шторму. Я люблю дивитись на море.

Степ. Сухі трави, і щоб там обов'язково були полин та деревій. Запах найщасливіших спогадів дитинства.

Ні, я досить стабільний в цьому плані:) хіба що Дурм-3 мені полагодив дах з кризою віри. А так щоб уявлення про себе... то ні, на іграх не мінялись.

Якщо по силі враження, то Бійцівський клуб. Після тотальної ванілі  та фільмів де є добро та зло, мені прям розфарбувало світ новими кольорами.
Якщо по впливу на подальше життя, то Володар Перснів, очевидно. "І з тих пір я такий")

Ну а як можна проперти цивільного на військове судно?)) Ніяк. Але якщо це член родини... в даному випадку - дружина, то куди діватись, взяли б на борт:))

Залюбки:)

Через аніме-клуб і міжсобойчики. Потім вже шукав цілеспрямовано:) то були перші форуми, пости в три строки, та дії в зірочках:) на рольовки живої дії - через той же аніме-клуб, до якого на рольовку одного разу завітали Справжні Рольовики ТМ, побачили 16-річного мене і зкіднеппили на дорослий міський ВтМ того ж дня. Але шо я хочу в рольовки я знав років з 11, коли побачив лицарів на Андріївському узвозі на день Києва:)

Так, але в мене прекрасна співгравчиня яка зробила цей процес цікавим та захоплюючим:)

Я обожнюю, коли у творі обігруються наступні речі:
- циклічність історії. "Це вже було і це повториться знову".
- доля, приречення в контексті задачі, яку персонаж має виконати.
- обігрування міфа "а ось як це було насправді" - але без повної руйнації духу міфа.
Ну і епічність. Я люблю епічність.
В БСГ це все є. І по суті, це епічна сага про походження людства в декораціях сайфаю, бо сама тема космосу там еееее не дуже розкрита😅

Так, я б коли-небудь зіграв по Експансії. Чи Дюні. Чи Вархаммеру 40к. Або ще чомусь)
(Стар ворс, стар трек і стар гейт мені чомусь не зайшли 😅 хоча Мандалорця я таки планую подивитись))

Андерс. То був довгий шлях від ненависті до любові.
Ще мені подобаються Зевран, Вінн, Натаніель Гоу, Гаррет Гоук, Ізабела, Мередіт, Бик, Доріан, Каллен... ну і сам світ я люблю. Неканонів у ньому теж грав:)

Розумію це як "грати з" (бо нахіба мені грати типаж який я не люблю), ну і прибираю звідси всяке відверте меріс'єйство.
"Дама в біді"  - персонаж будь-якої статі, якого треба рятувать, а він/вона сидить на дупі рівно і в носі колупає.
"Вовк-одинак" - персонаж будь-якої статі біля якого ти почуваєшся як не приший пи... кобилі хвіст. Бо йому ніхто не потрібен і він себе поводить відповідно.
"Страждалець" - персонаж з Важким Минулим ТМ, який весь у стражданні через нього, але відмовляється від допомоги та не хоче рухатись далі.
"Віктімна няша" - nuff said:)
Можуть поєднуватись.

Різну. У мене в плейлісті мікс з року, попу, фолку та саундреків до фільмів.
З того що "музика на всі часи" - то музика 50-70хх, рок-н-ролл та рок. І джаз. Я люблю старий джаз.

Фантастика і фентезі. Обожнюю Олді.

Янг-едалт фентезі, містичний детектив - такий, щоб не явна містика, а типу Твін Піксу.

Телепорт:)

Це ж прекрасно:)

Я б більше по замінованому не їздив, якби на то була моя воля😅

Підозрюю, це взаємовиключні пункти. Напевно, все ж, вдвічі розумнішим. Щастя б мені це не принесло точно, але було б цікаво. І я зміг би вкурити речі, які мені цікаві, але мозку не вистачає переварити і вбудувати в систему сприйняття речей.

Таку щоб справжню-щенячу - вже не пам'ятаю.
Відчутно - коли забрав таки стос книжок з пошти.
А стримано радію кожного дня. Пости, жарти побратимів, якісь маленькі штуки.

А треба саме одну? А можна ще якихось умов? Гнів у простір, на близьку людину, на ворога, на себе, як, на кого? Я надто часто злюсі, мені треба конкретику!)

Я не думаю, що їх щось про мене вже здивує. Засмутить - можливо. Потішить - теж можливо. Здивує? Нє. Вони мене надто добре знають, щоб вже нічому не дивуватись.
Хоча нє, є речі які могли б їх здивувати, але це і не факти з мого життя, це, типу, якби я одружився і сказав, що планую купу дітей - вони б здивувались. Я б теж здивувався.

Агресивне невігластво і "кугутство".
Мене відтягали від волонтера який привіз саморобні турнікети з "ну це ж краще ніж нічого" і "будьте вдячні, хлопці роблять". Я на нього кричав. Зараз трохи соромно.
Треба було просто в'їбать по-тихому, бо я ті турнікети ще три місяці у бійців на САТи вимінював.

Baela Targaryen,
Я не читав, та питання прекрасне:)

Я б не став взагалі нічого міняти. Бо ефект метелика. І навіть якби хуйло не народилось, не факт, що не з'явилось би інше хуйло.  Більш того, я б не хотів 7 років прожити в минулому без благ цивилізації у вигляді вай-фаю, хорошої кави, безвізу та м'якого туалетного паперу заради того щоб щось побачити і таки нічого не міняти.
Хоча знаєш, нє. Я б відправився у 2016 і до 2023 У мене є довгий перелік людей, яких треба попередити. Щоб вдягнув бронік на вихід. Щоб не ліз на стовп. Щоб не їхала тією дорогою вночі. Щоб стереглася зрізати дорогу. Щоб не спав у школі. Не з'їжджав на обочину. Не їхали просікою. Не їхали між будинками.
Оце б точно да.

А так-то майбутнє мене цікавить більше ніж минуле, от туди б я залюбки!)

Last edited by Dino Adamidi (2023-01-16 00:26:20)

О, так, я б із задоволенням побував чарівником у світі ГП! І якимось героєм на пенсії у світі Варкрафту, політав би на драконі, подивився б краєвиди, поблукав би улюбленими містами.
І ще б у космос. Світ Експансії або БСГ.

Та пофіг, якщо співгравець класний і вміє в сюжет. Он, з Керо ми в дружбу награли чимало свого часу, було бімба-ракета.
А якщо броманс то взагалі shut up and take my time.

Немає://

Патронус - гм, думаю, що все ж собака. Ньюфаундленд. Великий, лінивий, дружній, флегматичний, але може відгризти лице в один кусь. Боґарт - або дементор (бо найбільше я боюсь, що через страх не зможу чогось зробити), або снаряд, що врізається в землю прямо переді мною.

Кава. Хоча чайний настрій на мене теж іноді находить. Але то має бути файний китайський заварний чай.

Очевидно, літературу. Малюю я все ще недостатньо добре, а про інші види мистецтва годі й згадувати😅

Оооо, гарні питання, треба прямо подумати!)

Методом виключення - пілотування. Зв'язок, хоча й додаткова спеціальність, не дуже "його", він голосом не любить, чат - краще, але все одно. Бортінженерія теж мінус. Залізяччя йому подобається, а електроніка аж такого рівня - ніт.
Так що, пілот чого-небудь не більше раптора. Можливо, вайпер. Був би такий мовчазний, трохи соціопатичний і спокійний як танк пілот, що не вийобується, але стріляє добре.

Якщо припустити, що Діно жив би в нашому світі - то Рея Бредбері. Бо мараму. Тому що марсіянські хроніки занадто прекрасні, щоб їх не любити.
Якщо припустити, що письменники нашого світу жили б у 12 колоніях - то Конан Дойля та Агату Крісті. Бо йому подобаються детективи (а мені як основний жанр - не дуже, тому я саме детективних авторів читав мало)).
І, можливо, Паланіка. Бо у порівнянні з його героями він би почувався цілком нормальним.

Свій ДН відмічати не любить, бо не любить бути в центрі уваги. А от дні народження близьких - кльовий привід зробити їм ще щось хороше, але знову ж-таки, якщо близька людина скаже "не вітай мене", то він і не привітає. Ну сказали ж.

Та він їй свою найбільшу таємницю розповів на третю чи четверту зустріч хд Так що з минулого, якщо вона спитає, розповість що завгодно. Теоретично, якби він виявився сайлоном з фінальної п'ятірки, він би про це не розповів. Принаймні, одразу так точно нє.

Найскладніше питання наостанок, та?)) Окей. За шкалою від 0 до 10, де 0 - найванільніша ванілька, яку ти можеш уявити, а 10 - дом з схильністю до садизму, Діно десь на 4-5, за бажання партнера може розігнатися на пару поділок вище, або нижче, але це явно не щоденна акція. Відповідно, подобається йому співпадати з партнером хоча б у темпераменті. Ще одна річ, яка йому подобається - реакція партнера, тому до неї/нього дуже багато уваги. Він... е, giver? в цьому плані, так що якщо партнеру не ок - йому теж не ок. Якщо партнеру зашибісь - йому теж зашибісь. Інша річ що зі своїм рівнем емпатії він може і не розпізнати вмілої імітації хд
А так він доволі нудний, якихось фетішів чи кінків в нього немає і в рольові ігри теж не вміє. Та й в принципі за життя у нього не було великої кількості партнерів, бо секс без стосунків з можливістю happily ever after йому не цікаво:)) а напивається він рідко XD

А. *мовчки волає*
Залежить від того, що саме він знав би про останню п'ятірку. І звідки б знав, що сама Рея не знає про себе.
Але я думаю що попердолило його б знатно у будь-якому випадку. І рішення б не було швидким, швидше за все ходив би прогризав собі криваві дірки у мозку і думав би що з цим робити, перш ніж зробити хоч щось.
Втім, цей персонаж все ще мене дивує, тому, можливо, у грі все вирішилося б швидко. Не знаю. З

А ти що, додивився третій сезон?))

Колись був Леголас. Тепер - Сем Гемджи. Тому що вперто преться вперед, не забуваючи, заради чого, не будучи ані воїном, ані чарівником, ані шляхетного походження, щоб мати якусь вроджену відповідальність за Середзем'я... нє. Це просто гоббіт який хоче додому. І розуміє, що дім буде у безпеці тільки якщо вони виконають завдання. От і все.

Якби він не знав - то, напевне, ні, йому б зі мною було нецікаво.
А от якби знав, то куди б вже дівся!) Так. Випили б. Поговорили б про те, чому він такий, який є. І, підозрюю, в нього було б питання а чи точно він мусить так часто отримувати по голові 😅 і що сталося з усіма, кого він знав, поіменно. Можливо, десь я б збрехав, знаючи, що він всеодно забуде цю розмову. Хах, і підозрюю, що він би мені морально по голові настукав "так, хавер, я тобі зараз скажу ЯК БУДЕ, бо я-то цю розмову забуду, а от ти - ні, так шо слухай сюди уважно..."

Я так розумію, що річ і книжка - щось поза набором необхідного? Тобто, скафандр і довідник з вирощування бульби на Марсі в мене є? ))
Річ - маленький іграшковий янгол, якого подарувала сестра.
Пісня - хай буде Sleeping in the cold below, тому що обрати одну я все рівно не зможу.
Книга - хай будуть "Марсіянські хроніки" Бредбері.

Я не великий шанувальник настолок, але... Мор, Утопія. Тому що це єдина настолка де можливо і цілком доречно щось на кшталт відіграшу і ще тому що в неї можна грати дууже по-різному.
Хоча настолка БСГ мені теж заходила.

Та й таке

Мені здається, що врятував би п'ятьох замість одного - якщо всі шестеро були б йому не знайомі. Але от якщо знайомі... то давай лишимо на гру:)

Першою подумав би про Ніру. Але врятувати Ніру і не врятувати її доньок - це НЕ врятувати Ніру. В принципі, те саме можна сказати про кожного члена родини. Спробував би запхати замість себе Ашера-другого, якби той відмовився... штош, місце пішло б випадковій людині. Або Кастору, якби він якимось дивом опинився поруч.
А Діно б залишився із сім'єю.

Рано вранці, коли ще тихо, чисто і є час на каву з цигаркою щоб спланувати день. Кожен ранок - це маленький початок.

В нього особливо вибору б і не було. Співпрацював би. І звісно що це б на ньому не дуже добре відбилося. Думаю, що механізми захисту зозулі від "я погодився, пофіг що під прессінгом, значить, я поганий" перемкнув би мету на "я зроблю все що завгодно, аби знищити сайлонів". І так запресована емоціоналка переїхала б жити під плінтус до кращих часів, а там залежить від того як довго він би провів на темній своїй стороні. Можливо, все скінчилось би ефектним і героїчним самознищеннням.

Я б спробував Сема Андерса. Або Хіло. Або Котла. На живій грі їх же.
Але можна я Діно, да?)
Ще мені дуже подобається Леобен, але я стільки не вип'ю і не викурю х)

...я просто уявлю, що мої ролі на рольовках живої дії були фільмами, ок? Хд
Напевно, якоїсь конкретної ролі, "яка змінила все" і не було. Було повільне зростання від малобюджетних серіальчиків та детективчиків до чогось більшого й серйознішого. От, наприклад, роль травмованого по самі помідорки кримінального психолога у вищому магічному навчальному закладі - це вже конкретно глибока драма, яка пееееевною мірою змінила моє власне ставлення до того, що я можу. А оскара, напевно, мені-актору могли б дати за роль другого плану Генерала Блока.

Гоббіт, туди й назад. Якийсь Дінвел Адамс, неканонічний гоббіт, який нікуди не пішов з Ширру, а весь час займався своєю хатинкою, читав книжки і курив люльку.
Соррі, у мене такий етап в житті коли я не хочу ніяких, ніяких пригод, я хочу бути диванним пиріжечком.

Тактична медицина. Я дійсно шарю, але страшенно не люблю камери і зайву увагу лєвих тіпів до себе.

Ну, хай буде німецька. Може я б її тоді не забув)

Я майже не дивився територію А 😅 але мені тоді дуже подобались кліпи Мілен Фармер, тож напевне, чекав би наааа

...і не дочекався б, бо кліп 1988го року.
Хоча хто зна, хто зна...))

Можна я якось у думках розпишу? Я зараз не можу пригадати якусь реально кулсторі, а їх було чимало.

Безпосередньо події - не пригадую. Але. Буває таке що я бачу уві сні якийсь архітектурний об'єкт, а згодом зустрічаю таке ж у житті, в смислі, вперше. От найяскравіший приклад. Я з підліткового віку регулярно бачу уві сні неіснуючий міст через Дніпро. Такий, хвилястий, мало не фантазійний. Я ним ходжу. Або пливу під, або лечу над... коротше, якщо у моєму сні Київ - там швидш за все будей цей міст. І не так давно мені на очі трапився невтілений (і відносно новий) проект мосту через Дніпро. ЦЕ БЛЯХА ВІН. ТОЙ САМИЙ МІСТ ЩО Я БІЛЬШЕ 20 РОКІВ БАЧУ. 

Я не пам'ятаю як це називається, коротше, коли в тебе на столі киплячий бульйон і купа нарізаного всякого - овочі, м'ясо, гриби, ти береш паличками шматок чогось, булькаєш його туди, і вариш прям на місці. Має бути прикольний процес. От, власне, через процес і цікаво. В Києві вже з'явився такий заклад (ок, перед вторгненням він був, зараз не знаю), я хотів туди приїхати, навіть домовлявся з нашим спільним знайомим поціновувачем китайської кухні, та не встиг.

Оріон. Не знаю, чому.

Щасливим. І дуже задіяним у процес догляду та виховання. Вставати серед ночі, міняти підгузки, водити до лікаря, робити разом уроки, оце от усе. І є шанс що розбалує дитигу нафіг, якщо не проконтролювати. Ну і він не буде наполягати на тому щоб дитина обрала якийсь певний життєвий шлях, в смислі ліпити з неї свої амбіції не буде. Аби було здорове та щасливе.