РОЗКАЖИ МІСТУ ПРО СЕБЕ
04.01 - 11.01
|
Moye Misto |
You are here » Moye Misto » МИНУЛІ НОВИНИ ТА РОЗВАГИ » [розкажи місту про себе] - Ми повинні бути дружні
РОЗКАЖИ МІСТУ ПРО СЕБЕ
04.01 - 11.01
|
От просто зараз можна було б згадати зо три десятки фандомів різного ступеня несподіваності, де все таке цікаве, захопливе й пригодницьке, де суцільні мандри й дракони… Ну, головне — що дракони. Але ні. Я себе добре знаю: з драконами ми б подружилися з украй малою ймовірністю. Швидше за все — вони б мене з’їли. Або спалили. Або що там ще роблять дракони, коли на їхню територію заходять усілякі пропащі типи. Ні, у таких пригодах круто бути якимось магом або вправним воїном, а я — ні те, ні інше. Хіба що вважати магією феєричну вдачу.
Загалом ні, крутих фандомів не буде. Буде «Король Лев». І мені б у ньому хотілося бути гієною, гаразд? Щоб підспівувати Скару. У всіх свої бажання, у мене — таке. Єдине що — життя, звісно, доволі голодне, та й потім заганяють назад харчуватися рештками з лев’ячих морд, але… Воно того варте, друзі, воно того варте. Хоча, найімовірніше, я б десь під час нападу, у процесі відвоювання прайду, й загинув. Просто тому, що рядових гієн вічно гамселять якісь королі — ніякого терпіння. Зате народився б я в якійсь милій гієнячій родині. Третя дитина збоку, з кумедним чубчиком. Зате співав би добре — так, музичний слух від народження, а не любов до туканів, вже з’явилася згодом.

Це усвідомлений вибір, окей? Бо як би сильно я не любив усе фентезійне, там дуже багато мінусів. Наприклад — туалет надворі. Я, як людина, що пізнала блага цивілізації, все ж оберу щось, де є мобільники й інтернет. Марвел я відкинув з тієї причини, що напади інопланетян — це трохи не моя тема: я не хочу кожні п’ять років руйнувати Нью-Йорк. Але ідея зі здібностями? Давайте залишимо здібності, мені подобається ХОЧ ЯКАСЬ ІМОВІРНІСТЬ, що я можу їх мати. Ще я хочу мафію — просто тому, що я люблю мафію. І щоб вона була не така смішна й марна, як у «Реборні», будь ласка. Тож «Бродячі пси» — ось моя відповідь.
Звісно, яким би крутим я не був і що б там собі не уявляв і не хотів, імовірність мати здібність — це, м’яко кажучи, дуже мала ймовірність. І мені навіть страшно уявити, що б це було. Напевно, щось марне, типу дізнаватися, що написано в книжці, не читаючи її. Схоже на те, як я свого часу перевіряв курсові заочників. Читати їх було не обов’язково — деякі навіть не видалили посилання, звідки скачали цю фігню. Але я відволікся. Ще моєю здібністю могло б бути одним поглядом навіювати людині, що вона ідіот. Ох, хоча зачекайте — це ж не суперздібність. Ну, загалом, якби я мав хоч якусь здібність, це було б круто і чудово вирішило б мою проблему самовизначення. Ну тобто навіщо шукати роботу — якась організація обдарованих усе одно тебе знайде.
Але навіть якщо в тебе немає здібностей, у тебе все одно є шанс принаймні не жити в халупі в повній інформаційній ізоляції та повній відсутності зручностей у номері. Якщо дуже пощастить, можна навіть прожити нормальне життя. А якщо не пощастить — станеш секретаркою у ВДА або економістом мафії. Знаючи мене? Економіст мафії — не так уже й далеко від істини, і десь у якійсь серії ВДА розслідувало б моє вбивство.
World of Darkness
Багато хто з вас напевно знає про VtM. Частина з вас уже в курсі, що одним лише Маскарадом WoD не обмежується. А скільки людей знає, що окрім звичного й прекрасного класичного «Старого» світу існує ще й Новий — навіть уявити важко, але…Світ Темряви — це якраз той сетинг, той всесвіт, у якому я бодай якось можу себе уявити й вплести в сюжет. Він цікавий, чіткий, зрозумілий, яскравий, а ще — з купою підказок для створення персонажів! У WoD замість анкети можна просто скинути скани листа персонажа — і тебе зрозуміють. Якби була така можливість, я б із величезним задоволенням грала в рольовку за Світ Темряви не лише на форумі, а й у реальності: як словеску, як настільну гру, або навіть із повним зануренням у сюжет, вибудуваний на місцевості (останнє — блакитна мрія і як гравця, і як організатора, хоча друге мені точно не по силах)).
Я — Лерайє, Початок (Маркіз) Містралі, Даган-Миротворець, каючий цілитель. Я — метис-альбінос, теург зі Склоходів, кіберекзорцист і артефактор. Я — Благий троль із Протекторату, захисник чужого кохання, який утратив власне. Я — Єдиноріг, що тільки почав свій шлях до Голконди й відкрив третє око (а може, навпаки — я Лунатик, настільки загублений у Мережі, що вважає себе Циклопом, який досяг другого щабля Обеаха й навіщо́сь порізав собі лоба). Я — це ще безліч інших, тими, ким мені тільки належить стати (але тільки не магом, ні-ні, бо тоді мені вічність сидіти в Парадоксі!).
Ще тішить те, що Світ Темряви не обмежується лише нашим часом, а кросовери між видами цілком можливі (хай і непрості). Можна зіграти створення й участь Еноха у війні ангелів, можна в Середньовіччі влізти у війну Гару та Фейрі — і так далі, і так далі… Світ Темряви дає правила й поради, але як їх використовувати, як грати і в що саме — вирішуємо тільки ми!
P.S. Ой, та кого я обманюю! Максимум, що мені світить у Світі Темряви, якщо мене одразу не з’їдять, — це гуль або тонкокровка 15-го покоління, або ж якийсь творець, запханий подалі у домові володіння Варичів!)
Отак от: народитися, жити й померти… У мене в голові завжди спливає тільки одна відповідь. Це той фандом, який, можливо, з роками й відійшов на другий план, але точно ніколи не загубиться в закутках пам’яті. «Баффі — винищувачка вампірів». Неочікуваний вибір, правда?
Це серіал мого свідомого дитинства або навіть, можна сказати, підліткового періоду, бо натрапила я на нього років у дев’ять–десять і шалено фанатіла ще десь два роки після цього. І саме цю історію я постійно приміряла на себе в думках. Бо що може бути крутішим для маленької дівчинки? Бути обраною, стояти на варті людського й надприродного світу, офігенно битися, зустрічатися з вампірами
, бути пов’язаною з усілякою містикою і так далі.
Та що там казати, якщо я — затята фанатка красивих, довгих і хитромудрих імен — була цілком не проти зватися Баффі.
Зараз же мене приваблює вже не стільки сам антураж серіалу — містечко Саннідейл, підліткові проблеми й драми, боротьба зі злом, — скільки сама ідея обраної дівчини. Тієї, яка перед тим, як іти з арбалетом і кілком наперевіс битися з нечистю, має не лише навчитися бойових мистецтв, а й перечитати купу давніх фоліантів, вивчити стародавні мови, освоїти дисципліну й загалом ніби перебудувати своє мислення, щоб досягти якихось нових висот (уявляється щось типу «Кунг-фу Панди», ахах).
Нам намагалися щось подібне показати в п’ятому сезоні, але з появою Ґлорі все, на жаль, обірвалося. І мене реально дратує, що так мало уваги приділили Раді спостерігачів, адже це давня організація (ще давніша, ніж Ложа графа Сен-Жермена з «Таймлессу», і мала б бути значно цікавішою), всередині якої напевно точаться свої війни.
ДЯКУЄМО ЗА УЧАСТЬ!
Дякуємо, що поділилися своїми думками та мріями з нами.
Всі нагороди були вислані учасникам. До наступної зустрічі.
You are here » Moye Misto » МИНУЛІ НОВИНИ ТА РОЗВАГИ » [розкажи місту про себе] - Ми повинні бути дружні