МАЙЯ та ДІН

Дін з прихованою посмішкою спостерігав за реакцією дівчини на його слова. Те, як вона почервоніла та швидко відвела погляд в бік виглядало, на його думку, надзвичайно мило. Вся ця ситуація пробула в пам'яті події минулого. Його минулого. Пройшло вже десятки років відколи мандо був підлітком і згадати ті часи було приємно. Під час виконання своїх завдань, коли корабель прямував до чергової планети по чергового поганця, Дін неодноразово ловив себе на думці що став ніби якимось черствим. Всі ті речі, котрі приносили задоволення в підлітковому віці, як ото перші знайомства з кимось чи перші поцілунки з дівчатами-знайдами як він, допоки не бачать старійшини, здавалось, залишились десь в далекому-далекому минулому і ніби не мають ніякого відношення до найманця. Звісно, що умови в яких ростуть знайди важко назвати звичайними, адже більшість часу займають жорсткі тренування та навчання. Проте навіть серед таких умов знаходилось місце звичайним для підлітків речам. І от саме зараз, в минулому, за сотні років до його народження, він знов відчув щось схоже. Хоч на мить забув про всі ті "дорослі" справи та просто намагався насолоджуватись моментом. А фінальний трюк, після якого Майя опинилась у воді вийшов просто неперевершеним і надзвичайно доречним. Ніби доповнив загальну картину вечора Дін ледве стримався, щоб не засміятись. Здавалось, що зараз поряд з ним зовсім інша людина. Зовсім не той грізний лицар-джедай, що ніби танцюючи розправлялась з ворогами і рятувала його. А юна дівчина, з очима кольору безхмарного неба, яка червоніє від вигляду оголеного чоловіка. І це було чудово.